Досить виконувати умови Путіна. Головне з iнтерв’ю Павла Клімкіна НВ

Ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін дав інтерв’ю в ефірі Радіо НВ, пише Файна Сторінка.

Ми обрали з нього найголовніше.Коли міністри йдуть у відставку, вони почувають себе добре. Вони відкривають, що є життя за межами 16-годинного робочого дня. Тепер воно так само, але тепер ти плануєш його повністю сам, ти можеш займатися проєктами, якими ти хочеш. Причому це стосується і зовнішньої політики, і не тільки. Це і освітні проєкти, і креативна економіка, є ідеї щодо викладання, є ідеї щодо створення центрів. В тому числі і дослідницьких, і не тільки. Я поступово над ними працюю.

Я насолоджуюся тим, що можу говорити все, що хочу. Коли ти міністр, ти маєш говорити чесно, але політкоректно. Це іноді дуже складно. Коли ти стоїш на міністерській зустрічі Нормандського формату і маєш говорити політкоректно, і нецензурні слова ніяк не можуть застосовуватися. Були випадки, [коли хотілося висловиися нецензурно]. Там багато емоцій. Основне правило у переговорах — це холодний розум. Інакше ти завжди програєш. Тобто холодний розум потрібно зберігати, але без певного сплеску емоцій не обходиться. Коли я кидав папери у сторону Лаврова (глава МЗС РФ — ред.), коли обговорювали заручників та політичних в’язнів.

Дуже багато [українців перебувають в ув’язненні]. Причому і на території Росії, і на території окупованого Криму, і на території окупованого Донбасу. Тобто їхній статус різний — є політв’язні, є заручники, але, тим не менш, останній обмін — це дуже важливо. Завтра (інтерв’ю проводилося 31 жовтня — ред.) мій день починається рано вранці розмовою з Олегом Сенцовим. Будемо обговорювати подальші плани. Я вважаю, що Путін свідомо стилізував цей обмін, щоб ми всі потрапили в емоційну пастку. Так, це дуже важливе досягнення, а після такого досягнення може бути тільки таке саме досягнення або ще більше.

По Донбасу важко сказати, скільки людей перебувають у полоні]. Ми доклали шалених зусиль, але ми до кінця не знаємо, хто зник безвісти, хто ще знаходиться. Щодо російської території омбудсмен Людмила Денісова знає точне число, яке дуже близьке до реального. Останнє число — 121. Вони будуть грати цю карту постійно, вони будуть грати цю карту з метою залякування людей на окупованих територіяї, вони будуть робити це і далі. Є сподівання, що декілька наших хлопців, про яких немає відомостей, живі, вони (бойовики «ДНР» — ред.) просто тримають їх там, на Донбасі. Я дуже сподіваюсь. Але кількість зниклих без вісти — це ж чотиризначна цифра.

Я абсолютно впевнений, потім буде удар по півдню України. Оскільки це вирішує для Путіна дуже багато. Це вирішує проблеми рейтинга, вирішує проблеми контролю над Чорним морем, проблеми створення квазі-Новоросії, коридору до Криму та Придністров’я. Тобто єдиного простору, який контролюється Росією. І врешті-решт відсікає нас від моря. Якщо ви подивитеся стратегічно, це для Путіна одним ударом вирішує шість-сім цілей. І я впевнений, що Росія буде до цього прагнути.

Чому Путін крім формули Штайнмайєра висуває постійно умову розведення військ? З формулою Штайнмайєра всі зрозуміли, а чому розведення? Для мене це абсолютно зрозуміло. Путін прекрасно розуміє, що для значної пасіонарної частини суспільства — для наших вояків, волонтерів — це дуже емоційне питання. Це шалене роздмухування емоцій, яке Путін буде використовувати далі. Подивіться, у нас суспільство все більше поляризується. У нас що є спільний порядок денний в питаннях Донбасу?

Міжнародні партнери реагують по-різному, оскільки є різні політики, різні урядовці, різні бюрократи. Деякі з них хочуть вирішити питання Донбасу за рахунок України. Вони розуміють, що краще Донбас, який буде залишатися контрольованим Росією, передати Україні, і таким чином Україна ще найближчі два покоління буде цим займатися. Це буде складно, але проблеми у міжнародних відносинах не буде. І вони це цинічно кажуть у приватних розмовах. Більшість хоче допомогти Україні, я це бачу. І з цією більшістю ми маємо працювати. Бо все, що ми зробили, це завдяки українцям, а також нашим друзям. Оскільки якщо би не було політичного тиску, санкцій, Путін точно пішов би далі. І він ще планує піти далі.