Ірина Фаріон: Ірина Фаріон. Українець просить мало, або Останній мовний подих Порошенка

 -&nbspНародный депутат УкраиныУхвалений сьогодні закон не розв’язує кардинально мовного питання

Петро Порошенко наприкінці своєї каденції вважає, що сьогоднішнє голосування про державну мову буде йому капіталом на парламентських виборах. Насправді, якщо це б була щира позиція і щира потреба українського суспільства, притомної його частини, то це можна було б робити не після катастрофічного програшу виборів, а в перший рік свого президентства. Але ж тоді цей чоловік, коли Всеукраїнське об'єднання “Свобода” скасовувало у Конституційному Суді мовний закон Кивалова-Колесниченка як путінський закон, жодного разу не делегував свого представника під час слухання цього доленосного питання. Це на грані фолу, це брутальне порушення Закону. І в зв'язку з тим, що цей закон нашими зусиллями було скасовано, на поверхню знову було викинено відповідними політичними силами, зокрема БПП, НФ і “Самопоміччю”, закон 5670д, хоча він насправді плагіат закону 5669, який свободовці зареєстрували у Верховній Раді після скасування закону Кивалова-Колесниченка у Конституційному суді.

На превеликий жаль, ухвалений сьогодні закон не розв'язує кардинально мовного питання. Чому? Тому що залишається проблема у системі освіти. Упродовж останніх п’яти років українську мову знищували передусім через відомство, яке називається Міністерство освіти і науки. Тобто було знайдено новий шлях обмеження державного статусу української мови через підняття статусу мов національних меншин. Запитання: де я маю знати, скільки у нас національних меншин, коли у нас скасовано графу національність? Хто їх колись рахував, ці національні меншини, що вони сьогодні мають вимагати за державний кошт навчатися у середній школі? Саме за часи правління Порошенка розпочалося безпрецедентне розчищення у вищій школі через відповідні олігархічні канали зокрема.

Але повернімося до самої суті закону. Він абсолютно гібридний за своєю суттю, з мовою, прийнятною для сторін в сфері справ споживача, з мовою, прийнятною для сторін у транспорті, в медицині, з безглуздою статтею в суді, де мене відправляють до закону про судоустрій і суддів, а там звинувачений може говорити якою завгодно мовою. Це що, закон про державну мову? Про що вони кричать? Звісно, цей закон має фантастичну вступну частину, таке враження, що її хтось писав з чиєсь кандидатській дисертації, але декларативна вступна частина абсолютно нічого не вирішує. Хоча цей закон має і позитивну річ, яка стосується запровадження штрафів від 200 неоподаткованих мінімумів до 400. Позитивна частина цього закону стосується того, що було вкрадено з нашого закону 5669, а саме інститут уповноваженого і так звана національна комісія, тобто створюються спеціальні органи, які будуть керувати мовне питання. Але у мене одразу виникає питання: хто буде очолювати ці органи? Хто приведе до влади уповноваженого з мовних питань? Що це буде за людина, хто її буде належним чином перевіряти? Абсолютно немає довіри сучасному істеблішментові в сенсі призначення людей на посади. Це довели останні п’ять років.

Тому Порошенко поспішає підписати цей закон з розрахунку на малоосвітній спектр, який вважає, що може розв'язати мовне питання в Україні. Якщо ми не розв'язуємо мовного питання в освітній сфері, тоді ми його не розв'язуємо взагалі. Далі у сферу науки заводиться яка мова? Звісно, що є англійська мова, тобто дисертації можна захищати українською і англійською мовою, замість того, щоб залишити винятково державну мову з формулюванням, що дисертація може бути складена англійською мовою — для чого? Щоб розвивати науковий стиль своєї мови. Натомість державна мова в науковій сфері знов стає вторинною. Ну то це закон про українську мову?

Далі. Якого чорта ви цей закон називаєте законом про державну українську мову, якщо в цьому законі існують постійні закликання на закон про національні меншини, про судоустрій, про телебачення та радіомовлення? Далі, що найстрашніше, — що в цей закон заведено поняття: питання мови в освіті регулюється галузевими законами. Це означає, що занесуть в Раду закон про середню освіту, в якому буде написано все що завгодно, і українська мова буде просто в переліку серед інших мов. І за нього проголосують, тому що це буде закріплено в законі 5675.

Взагалі ті люди, які кричали сьогодні у Раді, читали цей закон? Комітет з питань духовності і культури забрав звідти базову основосполуку — депутати ВР зобов'язані володіти державною мовою. Вони не зобов'язані, їх там нема в переліку. Це що предмет торгів? Ви ж розумієте, що питаннями мови не торгують, питаннями церкви не торгують, питаннями традицій не торгують, їх утверджують. І цей закон має не захищати має українську мову, він має утверджувати її, бо до того часу, доки українці на своїй землі будуть діяти без захисту, тут ніхто їх не буде сприймати за господаря. І цей закон про це свідчить.

Тому це останній подих Порошенка. Мені це нагадує подих Ющенка, коли він за тиждень до закінчення своєї каденції запропонував концепцію національного розвитку України. Так в центрі цієї концепції також було і мовне питання. Вони бліда копія один одного. Він запропонував звання героя України Бандери і Шухевичу. Питання до Ющенка: чому ти, Витя, цього не зробив, коли ти тільки став президентом?

Тому ніякої перспективи з такого способу мислення немає. Ми все одно пасемося в гібридному малоросійському полі, тому і отримали президентом ось це Зе. Тому що це протестний електорат, з одного боку, який не може витримувати цього дикого фарисейства. І один з найяскравіших виявів цього фарисейства — голосування у Чистий четвер мовного закону, який не відповідає потребам моєї мови.

І на завершення. Був такий політичний діяч на прізвище Драгоманов. Колись наприкінці 19 сторіччя він свій вЕршик розпочав зі слів: “Українець просить мало” — от це страшна формула, це прокляття для українців. Він просить мало, він не утверджує, він не панує, а він просить мало: “дайте мені трошки української мови”. От так народні депутати через закон 5670д, який вони гарно почистили від нашого 5669, і подали до суспільства як останній гібридний крок від Порошенка.

Источник