Маршрутка. Вибачте, не витримала. Прийшлося діяти самій. Бо дуже соромно було, що мій син при мені чує та бачить таке в Україні, а потім каже…

Ці “зайчики” сидять чемно. Весь той час, поки на них направлена камера. Але до цієї миті вони були зірками маршрутки: кричали, билися, матюкалися відбірною лайкою, причому що дівчина (як виявилося мати немовляти з вродженими вадами), що хлопи.

Дивно це якось було. Дивно не те, що ці молодики лаялися українською в перемішку з російською та молдавською… Дивно, що у набитій маршрутці ніхто їм не заперечив. Жіночки лякливо відсідали подалі, мамаші навіть не прикрили вуха своїм дітям, чоловіки робили вигляд, що це нормально! А навіжені розпустилися і кричали на весь автобус про “лохів у бандерштаті”.. А “лохи” сиділи поруч – їх честь і гідність розмазували по стіні, а вони втикнули очі у вікно, ніби бандерштат це не вони. Спершу навіть подумалося, що це одна команда, тільки члени спокійніші.

Стоялося і думалося: невже не знайдеться когось сильнішого, щоб припинити цей бедлам? Ні!
Вибачте, не витримала. Прийшлося діяти самій. Бо дуже соромно було, що мій син при мені чує та бачить таке в Україні, а потім каже: “Тепер ти розумієш, чому я хочу виїхати назавжди за кордон!”

Оксана Граніт