– Нам, діти, нічого на голову не впало. Самі всього з чоловіком добивалися. Три роки в Голландії разом трудилися на заробітках, в той час, як діти з бабусею та дідусем жили. Тому і ви не думайте, що так все легко в житті вдається. Працюйте, заробіть, а потім купуйте, що захочете. – Ось така була відповідь, коли я намікнула про квартиру

Ми з чоловіком живемо, як кажуть в нас на батьківщині, на віру, але головне, що любимо одне одного, а там час покаже.

В Артема досить багаті батьки, і взагалі там родина вся “не бідна”. На таких машинах їздять, що моїм батькам і не снилося. Вони добре заробляють і ні в чому собі не відмовляють.

У Артема є ще старший брат, і він працює на фірмі у тата. В них сімейний бізнес: магазин з автотоварами.

Сам Артем хлопець хороший, але він не достойний гіднішої посади, ніж бути грузчиком. Мені дивне таке ставлення його батьків до сина. Женя, старший брат, там мало не директора з себе строїть. Так, я розумію, що мій Артем не надто розумний. В школі вчився на трояси, але можна було йому знайти гідну посаду в магазині.

Але це не найгірші мої обурення. Я з ним познайомилася, коли він жив з батьками, так як вирішили трохи притертися один до одного і пожити разом, то не буду ж я в їх будинок пертися, як вже справжня невістка. Попросила я Артема, щоб підшукав нам житло, щоб ми мали змогу разом жити.

Я взагалі надіялась, що батьки побачать серйозні наміри сина, і куплять йому хоча б з двокімнатну квартиру, ну що це для них є? Але не тут то було. Моя дорога свекруха сказала, що зарано нам ще своє житло.

– Нам, діти, нічого на голову не впало. Самі всього з чоловіком добивалися. Три роки в Голландії разом трудилися на заробітках, в той час, як діти з бабусею та дідусем жили. Тому і ви не думайте, що так все легко в житті вдається. Працюйте, заробіть, а потім купуйте що захочете.

Ось така була відповідь, коли я намікнула про квартиру.

Хочу сказати, що старший син Женя має свій будинок, де трудилися над красою дизайнери, а мій Артем що зовсім нічого не заслужив?

Так образливо, до глибини душі.

Мої батьки вже щасливі, бо такого хлопця урвала, а я так розумію, що нічого я не урвала. Він для них як прислуга. Геть не розумію такого ставлення. Деколи находять такі думки, що Артем не рідний їх син.

Ось скажіть мені, чи можуть люблячі батьки так вчинити з одним із синів?

Хіба це нормально?