Приятель забув вимкнути телефон, і я почув, що він насправді думає про мою сім’ю

Одного разу, напередодні вихідних, я подзвонив своєму приятелеві Євгену, хотів запросити його разом з дружиною до себе на дачу – посмажити шашликів, поспілкуватися, провести час в приємній компанії.

Євген з радістю погодився на мою пропозицію, ми якийсь час обговорювали по телефону деталі майбутньої поїздки, потім, коли розмова була закінчена, мій смартфон завис, у приятеля апарат теж не відключився, і я почув, як він розмовляє зі своєю дружиною про мене і мою родину.

Наші знайомі відгукувалися про нас безсторонньо, мене вони називали оленем, а мою дружину мавпою, наш будинок в селі вони вважали старою розвалюхою. Крім цього, вони засуджували нас за те, що ми стали батьками чотирьох дітей, називаючи нас тупими і безвідповідальними (у Євгена з дружиною дітей не було).

Потім ці люди міркували про те, щоб таке купити подешевше до столу, щоб пообідати «нахаляву». Я і моя дружина були шоковані почутим, ми вважали цих людей своїми друзями і навіть не підозрювали про те, що вони думають про нас насправді.

Першою думкою було – скасувати всі спільні заходи на дачі і більше не спілкуватися з цими «друзями», але, трохи подумавши, ми з дружиною вирішили провчити їх і зробили вигляд, що нічого не сталося, залишивши все в силі.

– Чому ж ви своїх дітей не заводите? Ніби як вік вже піджимає, або у вас проблеми зі здоров’ям?

– Ми не поспішаємо, хочемо ще пожити для себе.

– Гаразд, зізнайтеся чесно, ви напевно думаєте, що дітей в наш час народжують тільки тупі і безвідповідальні олені з мавпами?

Почувши цю фразу, наші гості здивовано переглянулися, але промовчали. Євген і його дружина привезли з собою дешеві рибні консерви і коробку цукерок.

– Консерви з цукерками в АТБ по акції купували? – запитав я у них. Євген пробурмотів у відповідь щось невиразне.

– Хлопці, нічого страшного, це все зрозуміло, розумна економія, час зараз такий – сказав я спохмурнілий гостям, – але і ви нас зрозумійте, у нас будинок розвалюється, в городі роботи вистачає, нам помічники потрібні.

Давайте так – з нас стіл, а з вас допомога по господарству. Ходімо, покажу вам, де у нас зберігаються садові інструменти. Євген з дружиною спочатку подумали, що це жарт, але я не відставав від них зі своєю пропозицією допомогти по господарству, докладно описував їм фронт робіт.

Одночасно я зайнявся приготуванням шашлику, всім своїм виглядом показуючи, що допомоги Євгена не потребую. Недовго думаючи, наші гості знайшли якийсь дурний привід і, пославшись на термінові справи, виїхали назад в місто, спіймавши облизня.

Я так і не зрозумів, здогадалися вони про те, що я тоді почув по телефону їхню розмову, але з тих пір ми більше не спілкувалися. (Історія мого знайомого, розказана від першої особи)