Я попереджала маму: не вплутуватися в справи сестри. Я висунула зустрічну пропозицію: хай сестра забирає маму до себе. У них з чоловіком трикімнатна квартира, місця для мами цілком вистачить.

Нас у мами двоє – я і сестра. Але Олеся, моя сестра, давно покинула і наше місто, і нас, образилася. Практично не виходила з нами на зв’язок, то ж ми з мамою весь цей час навіть не знали де вона, і що з нею.

А півтора роки тому мамина сусідка повідомила мені, що до мами почав хтось навідуватися. Залишивши сусідці свій номер телефону, я попросила її зателефонувати, коли вони з’являться наступного разу. Виявилося, що це повернулася моя сестра з чоловіком. Давненько я їх не бачила, років 5 вже.

Тоді ми з сестрою мали непорозуміння: мамі потрібно було оплатити лікування, сестра сказала що у неї немає ні копійки, а сама поїхала за кордон на відпочинок. Мені тоді довелося продати свою квартиру, щоб допомогти мамі. Коштів, що залишилися після оплати лікування, вистачило на перший внесок, щоб взяти квартиру в кредит.

А поки я жила у мами. Кілька років тому я вийшла заміж і переїхала до чоловіка. Мені пощастило – будинок чоловіка був недалеко від будинку мами, тому я могла її часто відвідувати. Подзвонила сусідка, повідомила що сестра з чоловіком знову прийшли. Через десять хвилин я теж під’їхала до мами.

Сестра, побачивши мене на порозі, відразу вирушила додому. Звичайно, через 5 років, вона не просто так з’явилася до мами в будинок. Вона збиралася відкрити свій бізнес і їй була потрібна застава для банку. І в заставу вона хотіла віддати мамину квартиру. Ось, дивно, чому ж не свою? Я суворо наказала мамі не слухати сестру і не погоджуватися на її пропозиції.

Мама мене не послухала. Я не знаю, як це Олесі вдалося, але мама все-таки переписала квартиру на сестру.

Та, природно, прогоріла і не змогла розрахуватися з боргами. Зустрівшись з сестрою і мамою, я дізналася що у них є вихід з ситуації, що склалася: так як мамину квартира ось-ось забере банк, мама переїжджає жити до мене. Ось так. Без мене все вирішили.

Але цього разу я вирішила сказати своє тверде «ні». Я і так заради мами влізла в кредит, продавши своє житло.

Я попереджала маму: не вплутуватися в справи сестри. Я висунула зустрічну пропозицію: хай сестра забирає маму до себе. У них з чоловіком трикімнатна квартира, місця для мами цілком вистачить. На це сестра почала обурюватися, що це мені байдуже на нашу матір. Ніби це я, а не вона, залишила маму бездомною.

Мама переїхала до мене. Через усі ці події їй знову стало погано, її відвезли в лікарню. А Олеся навіть жодного разу в лікарні не з’явилася, не зволила, хоча все, що сталося – цілком і повністю її вина. Маму виписали додому, стан її чесно кажучи, не дуже. А сестра, на різницю між боргом банку і вартістю квартири, купила собі машину.

У той час, як я знову розгрібаю всі проблеми, сестра живе собі, як ні в чому не бувало. Адже ми ж росли в абсолютно однакових умовах. Нас виховувала одна мама. У мене часто виникає питання – а чи є взагалі у моєї сестри совість?