Чоловік вирішив розлучитися зі мною, але на таке моє рішення він не очікував…

Щоб життя йому медом не здавалося.

Чоловік вирішив розлучитися зі мною, але на це моє рішення він не очікував. Щоб життя йому медом не здавалося.
Чоловік після розлучення — вільний птах. Він шукає жінку молодшу за колишню дружину. А жінка залишається з дітьми і намагається їх ростити поодинці. Найлегше заплатити аліменти раз на місяць і ні про що не турбуватися, насолоджуватися холостяцьким життям, витрачати гроші на те, що хочеться тобі, а не твоїм маленьким дітям, інформує Ukr.Media.

«Чоловік закохався і вирішив розлучитися, залишивши мені двох дітей. Зараз мені 33 роки, і життя мене дечому навчила, тож я не залишила це просто так»

Мій перший шлюб розпався, коли мені було 23 роки. Тоді колишній чоловік залишив мене з маленькою дитиною на руках, а сам почав своє життя з чистого аркуша, як ніби нас з сином і не існувало. Природно, всі турботи про дитину залишилися на мені, я ж мати. А колишній чоловік лише надсилає якісь гроші у вигляді аліментів.

Через 3 роки я знову вийшла заміж. Здавалося, другий чоловік ідеальний, він прийняв мене з дитиною. У шлюбі ми прожили майже 8 років, і у нас є спільний син. Все було чудово, поки чоловік не заявив, що закохався в колегу по роботі і збирається зі мною розлучатися.

Він вважає, що я повинна з’їхати з нашої спільної квартири в мою однокімнатну, яку ми здавали. А сам буде по можливості допомагати. По можливості?! Я вже не перший раз опиняюся в такій ситуації, тому дечому навчилася. І сказала, що його закоханість — це його вибір. Але і спільного сина він теж дуже хотів свого часу.

Квартиру я ділити з ним не буду, хоча могла б, це наше з ним спільне нажите майно. Сказала, що зі старшим сином я з’їду, а молодшого залишу йому. Я теж можу платити аліменти і приходити бачитися з дитиною по можливості.

Звичайно, чоловік не очікував такого. Він думав, що залишить все як є, і відправиться в світ кохання і безтурботності:

«… у мене робота, діти мають бути з матір’ю, я не вмію їх виховувати…», — і все в такому дусі.

Батьки мене не зрозуміли, знайомі засуджують. Але я не хочу жити з двома малюками в тісній квартирі і не мати можливості налагодити своє життя. Я теж працюю, мені теж потрібен відпочинок. А хлопчикам потрібно чоловіче виховання. Моя мама досі намагається мене переконати, каже, що я пошкодую. Тільки я з нею не згодна.