Дуже шкодую, що подарувала сину на весілля квартиру! Що ж я чоловіка не послухала, адже він так за мене переживав!

У мене був дуже турботливий чоловік. Ми з ним прожили двадцять прекрасних років, поки його не стало. Виростили сина.

Чоловік наполіг, щоб ми купили другу квартиру. Він сказав: ,,Ця квартира для тебе, кохана моя Людочко. Будеш здавати, до пенсії зайві гроші не завадять, а буде важко, просто продаси. Я не знаю, чи зможу про тебе завжди піклуватися, а ця квартира тебе виручить, а син нехай про своє житло сам подбає!”

Ми з сином Артемом жили в нашій з чоловіком квартирі, місця нам удвох цілком вистачало. Артем зібрався одружуватися.

Зі мною жити і мови не йшло, я знаю свій важкий характер, тому сказала, щоб і не думав про це, якщо хоче мирних відносин. Шукайте собі житло відразу.

Артем потихеньку почав натякати на мою другу квартиру, щоб я з ним поділилася, коли він ще на свою запрацює, а по знімних квартирах сім’ю незручно тягати.

І так він мене потроху став умовляти, щоб їм на весілля такий подарунок зробила.

Я і чоловіка послухатися хотіла і сина шкода. Переважило материнське серце.

Подумала, що проживу як-небудь, а їм щоб в чужому кутку сімейне життя не починати, та й щоб невістка не ображається і сина любила. Переписала я квартиру на сина, щоб він уже себе повноправним господарем відчував.

Живу, тихо радію за сина, онуків чекаю. А через пару місяців Артем на новій машині приїжджає. Питаю:

– Звідки синок такі гроші взяв, в кредит заліз?

– Ні мам, твій подарунок продали.

– Що, квартиру продали? Як же синку, а де жити будете?

– Ми молоді, ще заробимо, а машину зараз хочеться, а на решту грошей завтра на море за кордон відлітаємо, дружина все життя про це мріяла.

Я так і присіла, що ж я чоловіка не послухала, адже він так про мене переживав, а я цілу квартиру на примхи молодим віддала.

Не довго машина Артема протрималася, потрапив в аварію, добре хоч сам легко відбувся і нікого не збив. А невістка трохи більше року з Артемом пожила і на розлучення подала. Залишився мій син ні з чим. Проситься до мене в квартиру пожити. А в мені ще образа на нього тримається, ось і думаю пускати чи ні.