Коли я зателефонувала мамі, щоб повідомити, що онук буде одружуватися, вона вперше за багато років підняла слухавку від мене і то лишень для того, щоб сказати

На минулих вихідних син привів додому дівчину і повідомив, що буде одружуватися. Відразу скажу, що майбутня невістка мені не сподобалася, бо не має ні статків, ні освіти, та ще й на два роки старша за мого сина. Але навчена гірким досвідом своєї мами, я вирішила не повторювати її помилок і зробила вигляд, що все чудово. В кінці кінців, не мені ж з нею жити.

Історія повторюється, головне – зробити правильні висновки. Мені було 20 років, коли я познайомила свою маму з своїм майбутнім чоловіком. Вона сприйняла його в багнети, як це було з усіма моїми залицяльниками. Але всупереч її думці я вийшла заміж.

Вона навіть не з’явилася на моє весілля, при цьому ще й брата мого не пустила, який молодший за мене на рік. Мені було дуже прикро виходити заміж без маминого благословення, але я розуміла, що це єдиний правильний вихід.

Після весілля я з чоловіком переїхала жити в інше місто. Незабаром у нас з’явилися діти, яких вона ні разу не бачила. Я думаю, що і не хоче побачити, якщо врахувати, що вона ні разу за 25 років не зробила, жодної спроби навіть зустрітися зі мною чи хоча б зателефонувати, просто поцікавитися як у нас справи.

Я перший час телефонувала їй, але вона не відповідала на мої дзвінки. Писала я і листи, але вони теж залишилися без відповіді. Такий у мами характер – якщо вона і викреслює когось із свого життя, то це назавжди.

Після того, як я поїхала, з нею залишився жити мій молодший брат Микола. Хороший, спокійний хлопець. За ці роки, що ми з ним не бачилися, тому що мама забороняла, він дуже змінився, почав вживати оковиту і не може зупинитися. А винна у всьому моя мама.

Йому, як і мені було 20, коли зустрів свою першу дружину. Її звали Олена. Вона була старша за Михайла на кілька років, і, звичайно ж, мама була напоготові і як завжди чинила опір.

А Олена була хорошою, простою сільської дівчиною. Але мама так не вважала. Загалом, вона не дала їм спокійно жити, і через рік Микола розлучився. Через деякий час брат влаштувався на нову, добре оплачувану роботу з подальшими перспективами.

І там познайомився зі своєю другою дружиною. Її звали Вікторія. Мама, же як завжди, була проти. Вона постійно дошкуляла, дорікала, доводила до сліз свою невістку. Терпіння їх закінчилося, і вони пішли жити в знімну квартиру, але потім брат з роботи отримав однокімнатну квартиру.

Мамі б радіти треба, підтримати їх, так ні ж, вона продовжувала не любити невістку і псувати їхні з братом відносини. В кінцевому підсумку вони розлучилися, і Микола знову прийшов жити до мами.

Після цього брат схилив голову, вирішив зануритися в навчання. Отримав, вже навіть не пам’ятаю яку за рахунком, вищу освіту. На третьому курсі він знову познайомився з дівчиною, вона була з дитячого будинку. Мама навіть на поріг її не пустила, коли дізналася, що вона сирота.

І ось через деякий час, брат так і жив з мамою. На його 38 день народження мама заявила, що йому потрібна порядна із забезпеченої сім’ї наречена, яку вона і запросила в гості, з такої нагоди. Брат не витримав і просто пішов з дому. А своє горе топив у чарці.

Я намагалася йому допомогти. Забирала до себе, намагалася кодувати, але все було марно. У нього більше не було радості в житті, його нічого не цікавило. Його перша дружина Олена вийшла заміж і народила дітей. Друга дружина Вікторія також знайшла своє щастя з іншим чоловіком.

А де дівчина з дитячого будинку я не знаю, але думаю, що теж знайшла щастя. Ну а мама, що мама. Пожинає свої плоди, чого хотіла, того й добилася. Тепер замість того щоб водитися з онуками, вона щовечора реве тихенько в подушку, тільки щоб не розбудити Миколу, який черговий раз прийшов додому нетверезий.

Ви думаєте, вона усвідомила свою помилку? Напевно, що ні. Бо коли я їй подзвонила, щоб повідомити, що онук буде одружуватися, мама вперше за багато років підняла слухавку від мене і то лишень для того, щоб сказати своє категоричне проти. І це при тому, що вона не бачила в очі моєї майбутньої невістки. Та що там невістки, вона і сина не бачила толком.

Отака людина, такий характер і нічого вже не зміниш. Найчастіше наші мами хочуть кращого для нас, тому і втручаються в наші життя. Все ж батьки повинні допомагати, підтримувати своїх дітей і радіти їхньому щастю.