Моїй хрещеній мамі 49 років. Вона побудувала гарну кар’єру, добре стала заробляти, купила велику квартиру в центрі міста, кілька разів на рік їздить відпочивати на дорогі курорти, і ні в чому собі не відмовляє.

З усіх своїх моїх найближчих родичів, я більше всіх спілкувалася зі своєю тіткою Світланою. Ще коли я була маленькою, вона стала моєю хрещеною мамою, і завжди ставилася до мене як до своєї рідної дочки. Зараз їй 49 років, вона побудувала за все своє життя дуже гарну кар’єру, добре стала заробляти, купила велику квартиру в центрі міста, кілька разів на рік їздить відпочивати на дорогі курорти, і ні в чому собі не відмовляє ніколи. Живе, одним словом, ну дуже добре.

Єдине, що у тітки Світлани не склалося – це її особисте життя.

Тітка ще давно розповідала, що в молодості вона щиро покохала хлопця, а він зрадив її і пішов до іншої. Вона потім все життя шукала подібне кохання, але свою половинку вона так і не зустріла. У неї були різні відносини, але ні з ким з них вона так і не захотіла створити сім’ю. В цілому, моя хрещена мама своїм життям задоволена, і в ролі дружини себе взагалі не уявляє, але дуже шкодує про те, що вчасно не стала мамою для дитятки.

Ми з нею раніше часто розмовляли на особисті теми, і вона давала мені поради з приводу життя. Її непрості розповіді про те, як погано почувати себе одній без дітей і вислуховувати плітки оточуючих, дуже вплинули на мене, до глибини душі.

Вона буквально вселила думку, що ні в якому разі не можна залишитися без дітей, і що головне – це щоб була під боком найрідніша людина, а це лише дитина рідна твоя.

Тітка Світлана обіцяла завжди допомагати фінансово і сидіти з дитиною, коли я її попрошу, аби «не пускала своє життя», як це зробила вона.

У підсумку, я послухалася її. І що я тепер маю? Тітка познайомила мене з сином своєї подруги, сказала, що він дуже хороша людина і видала мене заміж в 22 роки, і в 23 я вже стала мамою. Запевняла, що з ним я буду щасливою і гроші у нього теж є. З чоловіком в результаті розлучилася через два роки після весілля – я зрозуміла, що не люблю його і не зможу ніколи покохати.

Синові зараз 4 роки, весь вільний час проводжу з ним. Ні про яке особисте життя і мови немає. Подруги теж від мене відвернулися, так як я перестала з ними гуляти, і їм стало нема про що зі мною розмовляти. Тітка Світлана теж повела себе не кращим чином. Вона звичайно допомагає грошима, як і обіцяла, але більше не хоче зі мною зустрічатися – вона не хоче чути дитячого плачу і запаху брудних підгузників.

Все наше спілкування тепер складається з телефонних розмов і листування. Навіть на свята в гості не запрошує – боїться, що я прийду з племінником. Решта родичів допомагають тільки на словах – своїми «безцінними» порадами.

Моя тітка Світлана продовжує жити насиченим яскравим життям, а я постійно сиджу вдома з примхливою дитиною, і навіть поскаржитися нікому не можу. Відчуваю, що саме зараз я залишилася сама, але нічого з цим вдіяти не можу.

Прикро, що через народження малюка, від мене відвернулися навіть ті, хто його хотів. Правильно кажуть, що декрет показує реальне ставлення людей до тебе. Так і в мене все показав.