Наближався мій день народження і, вперше за 3 роки шлюбу, чоловік запитав мене, що я хочу в подарунок. Я дуже зраділа і запитала в Антона на яку суму я можу розраховувати. Щиро кажучи, я й досі з ним розмовляти не хочу, бо не очікувала від нього такої пропозиції

– Я щиро образилася нещодавно на свого чоловіка. Як ти думаєш, можливо, я це зробила дарма? – радиться знайома якось. – Може, і не потрібно було ображатися на нього зовсім, можливо, не все й так погано, а я просто перебільшила, виходить.

– А що сталося?

-Річ в тому, що у мене скоро буде день народження. У шлюбі ми з Антоном третій рік. Попередні мої дні народження ми не відзначали. Не до цього було якось нам тоді зовсім. Спочатку я чекала дитину, майже весь час на збереженні, і в день народження теж. Потім син народився, проблеми були, в його перший рік ми зі стаціонарів не вилазили також, на жаль. Ні про які подарунки я і не думала я тоді зовсім. І тільки в цьому році з сином нашим наче все гаразд, ми дуже раді цьому. І дата кругла у мене якраз намічається – 30 років буде. І ось чоловік вже пару тижнів все наполегливіше мене став питати, що б я хотіла отримати собі в подарунок.

– Так це ж добре! Замовляй, чого так душа бажає, користуйся нагодою! Відпусти фантазію в політ. Замов йому щось хороше, про що давно вже мріяла.

– Я спочатку все якось відмовлялася, відмовчувалася, переводила розмову на інші теми – мовляв, та добре вже з цим, залиш, не потрібно нічого, у мене все необхідне є, я в декреті зараз сиджу і ще поки сидітиму, мені зараз багато не треба. Але він все не полишає – скажи та скажи, що б тобі хотілося. Я і запитала – а на яку суму я можу розраховувати? “Ну ти ж знаєш сімейний бюджет!” – була відповідь. У мене аж настрій пропав.

– М-да. Ну що сказати, не романтик чоловік у тебе зовсім!

– Та вже, не романтик він у мене, дійсно. Сімейний бюджет наш я дійсно знаю, і він, якщо чесно, тріщить по швах, а особливо останнім часом. Ми не голодуємо, звичайно, на їжу нам вистачає зараз грошей, але, знаєш, якось так все у нас до копійки прораховано останнім часом, що зовсім якось непросто нам. Весь час дивлюся на ціни, шукаю акції різні, щоб зекономити і купити щось дешевше. Заощаджень у нас зовсім немає, живемо від зарплати до зарплати. Одяг і взуття беремо найпростіше, і то тільки тоді, коли це дуже необхідно, великі покупки відклали до кращих часів. Ось зараз треба на зуби, думаю, як це здійснити, поки не уявляю. І як ти вважаєш, що я можу попросити в подарунок при такому розкладі? Я думала, що чоловік, якщо вже сам завів розмову про подарунок, премію отримав, або десь підробив, у кращому випадку, що було б дуже благородно з його сторони. А так. Загалом, прикро стало якось у мене на душі. Хоч би вже не питав тоді, і не заводив цю розмову зі мною.

Подарунок, куплений з сімейного бюджету – це і не подарунок зовсім, якось так виходить, а просто чергова трата спільних грошей з категорії “незаплановані витрати”?

Чоловік, який хоче зробити подарунок дружині, має заробити ці гроші, зібрати, заощадити на чомусь, щоб це був сюрприз, або якимось ще способом ще вишукати додаткові гроші. Інакше все це виглядає якось убого. Їй колготки зайві нема за що купити, а він розпитує її, що б їй хотілося отримати до свята.

Я так образилася на свого чоловіка, що по сьогоднішній день розмовляти з ним зовсім не хочеться, сумно після цього на душі. Не розумію його вчинку зовсім.