Не знаю, як так вийшло, та про свою доньку навіть соромно сюди писати, не те що подругам розповісти, вони ж мене за таке засміють.

Не знаю, як так вийшло, та про свою доньку навіть соромно сюди писати, не те що подругам розповісти, вони ж мене за таке виховання засміють. Олесь з самого дитинства ріс послушною дитиною, а ось з Катею так не вийшло. Все вона старалася робити мені наперекір. А недавно взагалі з’явилася на моєму порозі з хлопцем, а коли я попросила його покинути дім, вона пішла з ним.

Я виросла в родині, де діти люблять і поважають батьків. Коли у мене з’явилися свої діти, то я намагалася виховувати їх також. Старший син перейняв всі мої настанови, а ось дочка виявилася геть не такою, як я хотіла.

Її характер взагалі не піддавався ніяким коректуванням. Я завжди хотіла пишатися своїми дітьми. Олесь став для мене ідеалом, приводом для гордості.

Відмінно навчався в школі, привозив перші місця з районних та всеукраїнських олімпіад. Олесь взяв перше місце з вільної боротьби, продовжує брати участь в змаганнях навіть вступив до престижного університету.

Мій син слідував моїм повчанням і його життя – це результат моїх щоденних праць.

А ось Катя відзначилася інакше. З самого дитинства не проявляла ніякого інтересу до мистецтва або спорту. Їй подобалося читати, грати в комп’ютерні ігри, спілкуватися з друзями, співати.

Я віддала її на танці, відправляла на балет, гімнастику, верхову їзду. Але вона ніде не могла прижитися і знайти себе.

Навчалася средненько на трійки в основному, налягала тільки на ті предмети, які їй подобалися. Я зневірилася, що з неї взагалі щось вийде. Намагалася не згадувати про неї в розмовах з подругами та знайомими. Нічим тут пишатися, навіть соромно за таку дочку.

У підлітковому віці у неї з’явилася потреба спілкуватися з протилежною статтю. Я переживала, що моя дочка наробить дурниць. А мені потім доведеться виховувати плід їх нерозумної любові.

Такий розклад мене точно не влаштовував. Говорила з нею про захист, розповідала про методи “самозбереження”. Я сподівалася, що у неї вистачить розуму ходити на побачення з головою. У п’ятнадцять років її мало не вигнали зі школи за дрібне хуліганство.

Катя з друзями влаштували гру з м’ячем в коридорі під час занять, розбили вікно, знесли чотири керамічних горщика з квітами і при цьому не визнавали своєї провини. Я була розчарована. Так було соромно червоніти там перед директором. Я втомилася вже від її витівок.

Вона постійно приходить додому, залишає речі і біжить гуляти. Їй не цікавий спорт, навчання, хобі. Найважливіше – це друзі і подружки.

Звідки у моєї дитини таке поверхове ставлення до життя?! Вона ж дівчинка! Як вона збирається потім чоловіка шукати і дітей заводити? А виховає вона таку ж саму як вона сама. Я взагалі не маю ніякої управи на неї, до психологів ходити марно. Нудно від усього цього!

Я б хотіла, щоб вона ввечері пішла гуляти і залишилася в однієї з подружок. Не розумію, чому з Олесем все вийшло, а Катя не виправдала моїх сподівань.

Вона прийшла додому і від неї несло димком. Я зрозуміла, що моя дочка тепер ще “цим” балується. А слідом за нею увійшов високий молодий чоловік і представився її хлопцем.

Я відразу запитала скільки йому років, а він виявився на чотири роки старший Каті. А серед ровесників не можна було хлопця підшукати?! Я влаштувала їй допит прямо в коридорі, виставила їх обох з квартири.

Думала, що Катя повернеться додому через годину-дві. Але вона не повернулася в той день, не повернулася на наступний. Не писала, не дзвонила, не зв’язувалася зі мною через соціальні мережі. Просто пропала і начебто б її і не було.

Я підкараулила її біля школи через два тижні і влаштувала розмову. Але Катя слухати мене не стала. Сказала, що я ніколи її не любила і що тепер я можу розслабитися, раз її будинку немає. Я не очікувала подібної заяви.

Але якщо вона хоче жити зі своїм коханим, то нехай живе. Тільки не треба мені потім в подолі приносити, нехай самі виховують, раз мене не чують.

Добре, що Олесь збирається одружитися на пристойній дівчині без вад. Може хоч там у мене будуть нормальні онуки. Тут ситуація безнадійна. Катя ж все вирішила, як доросла, тоді нехай живе самостійно.