Після розлучення чоловік радів, адже він тепер сам був у своїй квартирі і сказав, що легко знайде іншу. Пів року минуло, я така щаслива. Іноді зустрічаю колишнього чоловіка на вулиці, він про щось розмовляє зі мною, але мені вже не цікаво, він нещаслива людина

З Богданом у шлюбі ми прожили 5 років. З усіх цих років, щасливими були лише перші два роки, а потім чоловіка неначе підмінили. Я навіть не думала, що він може бути таким черствим і байдужим. Протягом нашого спільного життя, в нас народилось двоє синочків, Данило та Андрійко. Але чоловік не бере участі в їхньому вихованні. Суперечки не закінчуються ні зранку, ні ввечері.

Все почалося відтоді, коли одного разу я прийшла з роботи раніше на дві години. В обід піднялась температура, і мене відпустили з праці додому відпочити. Я зайшла у квартиру, а біля порога стоять туфлі чоловіка і поряд якісь жіночі, але не мої. Пройшла до кімнати, і стояла, не вірила очам. Жінка та мене побачила і стала виходити з квартири. А Богдан мій навіть виправдовуватись не став, він просто пішов за нею. Сумувала я довго, але вечоріло, і хлопчиків потрібно було забрати з дитячого садочка.

Я не знала, що мені робити, як далі бути. Сказати йому, щоб він йшов, але ми живемо в його квартирі, а піти мені нікуди, тим паче з малими дітьми. Повернувся чоловік пізно ввечері. На мій сумний настрій не звертав уваги, сказав, що в усьому винна я сама. Оце поворот.

Він знайшов іншу, а винна я. Тієї ночі ми сперечалися, кожен доводив вину іншого, але відтоді життя дало тріщину. Я розуміла, що двох синів ростити без батька в родині непросто, тому примирилася з його таким недобрим вчинком, але більше не довіряла, звісно, після того.

Про подвійне життя чоловіка, говорили мені подруги, його друзі. А потім і сама подумала, а що я втрачаю? Він участі у вихованні синів не приймає, грошей, особливо, останнім часом нам не дає. Навіть не запитує, як я оплачую комуналку.

Одного разу, коли я знову розповідала подрузі про своє непросте життя, вона сказала, що поруч із нею живе бабуся старенька. Все просить знайти квартирантку, щоб і їй допомагала. Плату брати не буде, тільки комунальні оплачувати потрібно, та допомогти по господарству їй, трохи приглянути за нею. Пішла я до тієї бабусі поговорити, розповіла про свою нелегку долю. Ми сподобались одна одній, і що в мене два хлопчики, то тільки радість, вона не проти.

На другий день я відпросилася з роботи, і коли чоловік пішов на роботу, зібрала речі й переїхала до тієї бабусі. Виявилось, що я не сумую без нього, а навпаки, я наче розквітла після цього. Життя виявляється може бути дуже чудовим та яскравим. Мені ніхто не докоряє, не розповідає, яка я недобра дружина та мама. З бабусею ми знайшли спільну мову, хлопчики її обожнюють. Зараз ми, як рідні стали.

Чоловік, коли дізнався, що я пішла від нього, почав телефонувати мені постійно, пояснювати, що якщо тепер я захочу повернутися, то він буде проти, аліменти платити не буде і далі в такому дусі. Мені набридло слухати це все, тому згодом я навіть телефон не брала, коли він дзвонив мені.

Відтоді минуло пів року, у мене дуже спокійне і хороше життя. Зустрічаюся з прекрасним чоловіком, він добра та турботлива людина. Тарас любить моїх синів, відносини між ними прекрасні. Іноді колишній зустрічає мене десь на дорозі і скаржиться, що життя в нього не складається, намагається знову всю провину перекласти на мене, тому, що йому відомо, що моє особисте життя налагоджується, а це йому не подобається зовсім. Але то вже не його справи.