Шукаю всі можливі шляхи, щоб не платити дружині аліменти на дочку! Вона витрачає їх на походи в ресторани зі своїм новим обранцем, а не на дитину.

З колишньою дружиною розлучилися після її зради, я не зміг пробачити, та вона й недокладала ніяких зусиль, аби я це зробив.

Майно поділили навпіл, з донькою спілкуюся кілька разів на тиждень за ухвалою суду.

Відразу після розлучення колишня дружина вийшла заміж, потім народила ще дитину.

Про чоловіка її не знаю нічого, але, за словами дочки, з нею він взагалі ніяк не контактує. Вдає, що її немає. Спілкуватися не хоче, на контакт з дівчинкою не йде.

Потім виявилося, що це саме з ним колишня і зкстрічалася, коли ми були в шлюбі. Листувалася, зустрічалася за моєю спиною. Від цього зовсім бридко стало. Живе з моєю дочкою, а я навіть забрати її не можу, суд мені відмовив, закони у нас на стороні матерів. Чоловіка вона свого нового захищає, каже, що це не моя справа, як він спілкується з моєю донькою, навіть, якщо у них прохолодні відносини.

Але найбільше мене не влаштовує не це. Після розлучення я знайшов хорошу роботу, платять дуже добре.

Аліменти виходять більші, ніж моя попередня зарплата. Я для дочки нічого не шкодую, якби це було для неї, а не для колишньої дружини і її чоловіка! Вона ж в декреті сидить, він займає не дуже високу посаду. А вона собі то айфон купить, то машину в кредит вони взяли, то на відпочинок поїхали. Добре, хоч з дитиною.

Коли запитую, на які гроші, мовчить у відповідь. На запитання, що дитині купила, відповідає, що звітувати не зобов’язана. Чому дочці куртку не купила, чому велосипед обіцяла і не купила? На все відповідає, що не моя справа.

Слів немає. Мало того, що розлучилися через неї, а перед донькою доводиться зціпивши зуби терпіти і зберігати з нею мирні стосунки, так ще й гроші, призначені для дитини, вона витрачає в своє задоволення і на себе, ходить з ним по ресторанах, донька мені розповіла.

Пробував говорити з опікою. Вони до неї сходили, все перевірили – не причепитися. Юристи кажуть, що аліменти можна зменшити, лише довівши, що витрачаються не туди, але з колишньої попиту немає. А мені як довести? Приставити до неї когось, щоб стежив?

Скоро у дитини школа почнеться, так вона мені прямим текстом натякає, щоб я на курси підготовчі розщедрювався.

Ледве стримуюся, щоб не нагрубити. Перейшов би на сіру латку, а доньці купував би все сам, але роботодавець відмовляє. А йти на іншу роботу на шкоду собі я не хочу. До цієї посади досить не просто було прийти.

Ситуація мене не влаштовує аж ніяк, всередині все горить від обурення. Чому вона так вчинила і при цьому зараз задоволена і щаслива? А я працюю до пізнього вечора, щоб вона в черговий раз з чоловіком на мої гроші в ресторан сходила?

Як мені змінити таке положення справ?

Автор: Петро