Син про тата запитав всього лише раз – і я сказала правду, що він кинув нас, бо ми йому не потрібні. Сім’ю створювати з ним не збираюся, тому що всі почуття виплакала багато років назад.

Новина про дитину Віталія не втішила. Лікарі нас попередили, що син народиться не таким як усі діти Після того, як вони озвучили «татові» прогноз, він написав коротке повідомлення: «Вибач, я не готовий до цього». Віталій зібрав речі і поїхав у невідомому напрямку, змінивши номер мобільного телефону.

До того, як я зрозуміла, що чекаю дитину, з Віталієм ми жили вже два роки. Він був дуже дивним – ні про офіційне узаконення наших стосунків, ні про дітей, він говорити не хотів. Але я любила цю людину і чекала, поки він сам дозріє до цього. Я народила сина. Всупереч прогнозам лікарів, все склалося краще, ніж ми думали. Так, син народився справді не таким як всі діти і потребував багато грошей на лікування, але тішило те, що йому можна допомогти.

Мені допомагали друзі та родичі, почалася боротьба за нормальне життя дитини. Син пішов майже в 3 роки, заговорив після 5 років, розвиток просувався повільно, але будь-яка перемога була для мене дуже важливою.

Я не намагалася знайти колишнього, з усім справлялася сама. Організувала з подругою невеликий бізнес, зараз не бідую, але і не шикую. Я спромоглася купити однокімнатну квартиру, маю автомобіль. Син виріс нормальним хлопчиком, який нічим не відрізняється від однолітків. З 5 років грає в шахи, бере участь в турнірах, займає призові місця, любить читати і малювати.

Про тата запитав всього лише раз – і я сказала правду, що він кинув нас, бо ми йому не потрібні. Велика частина дитинства моєї дитини – лікарні. Відносини з іншими чоловіками я і не думала починати з кимось – кому потрібні чужі проблеми? Найбільшим щастям і радістю для мене був мій син. І ось недавно мені подзвонив генетичний батько, пояснивши свою втечу розгубленістю і страхом. Просить вибачення, благає прийняти його – мовляв, синові краще в повній сім’ї. Я вислухала аргументи і відмовила – на це у мене є маса причин.

Дуже зручно з’явитися саме зараз, коли позаду безсонні ночі з дитиною і фінансові проблеми. Він злякався і розгубився. А я? При цьому мені вистачило сміливості і сили волі не кинути малюка, а поборотися. Звичайно, з моменту народження дитини дуже допомагали друзі, але що йому заважало підключити своїх знайомих і родичів?

Я не вірю в чарівні зміни, чудеса трансформації і усвідомлення власних помилок. Син його ні разу не бачив. Впустити зрадника в наше життя буде неправильно. А якщо «тато» знову втече, і у сина почнуться нові проблеми зі здоров’ям на тлі минулих? Мої знайомі і родичі впевнені, що чоловік змінився, і просять повірити в його щирість. Сім’ю створювати з ним не збираюся, тому що всі почуття виплакала багато років назад. Начебто і обмежувати їх спілкування з сином не варіант, але спокій дитини для мене дорожче сумнівних вибачень.

Я розгублена і не знаю, що робити. Віталій так настирливо проситься повернутися в наше з сином життя, що я просто незнаю що робити. Але відчуваю душею, що нічого доброго з цього не вийде. Як правильно поступити – дати нашому синові шанс мати батька чи назавжди викреслити цю людину з нашого життя…