Вирішили з чоловіком камеру на дачі поставити – дуже довго сміялися, коли побачили, що сусідка на нашому городі робить

Чоловік наслухався від сусідів про хвилю злодійства, що накрила чужі ділянки, не витримав. Купив камеру, встановив.

Я не відговорювала, хоча й не дуже бажала, нам з міста буквально 10 кілометрів їхати до дачі. Та й не будемо ми постійно трансляцію дивитися. Але раз хоче – нехай розважається, чому б і ні?

Зрештою, перші відеофайли, що видала нам камера, неабияк нас посмішили.

Про те, що вирішили поставити камеру, ми нікого не сповіщали, запросили фахівців під виглядом звичайних гостей. Так і з’явилося у нас вічко на веранді, під самим дахом. Зовні в очі не впадає, зате і город в кадрі, і майже весь сад. Хочеш – запис веди, хочеш – онлайн спостерігай, в телефон тільки додаток поставити – і сад, як на долоні.

Сусіди залишилися не в курсі, навіщо кожному доповідати? Нічого поганого ми не планували, чужі секрети нам не цікаві. Менше знають – міцніше сплять, нас огляд далі власного городу не цікавив. Але скажеш – почнуться питання, підозри. Ні вже, краще будемо спокійно жити. Хочемо спостерігати на своїй території за котами – будемо спостерігати.

Загалом, перший перегляд ми влаштували через тиждень, як знову приїхали на вихідні. І з перших же хвилин просто реготали.

Виявляється, сусідка наша переплутала власний город з нашим. Ходить до нас постійно, то зелені нарвати, то ягоди зібрати. Тільки от чомусь поливати й удобрювати не хоче.

Ми з чоловіком тільки диву давалися, адже навіть не помічали, що урожай пропадає. Сусідка технічно обриває яблука і ягоду, рівномірно так, ніби й не пройшлася тут з відром. Її цікавить все: і овочі, і навіть квіти.

Найбільше ми були вражені її постійній балаканині по скайпу. Вона ходить, як господиня, показує комусь наші грядки. То квіти побільше продемонструє, то овочі підносить до телефону. Звуку немає, а нам раптом захотілося послухати. Вона немов розповідає про власний город, така серйозна!

Тепер сміємося з чоловіком, адже дружили з нею, довіряли.

А тепер через камери спілкуватися не хочеться.

Головне – я б її почастувала тими яблуками і ягодою, нам і після неї врожаю вистачало. Тільки от навіщо так себе вести? Адже люди не дарма територію ділять, паркани ставлять, що за нахабство?

Може, ми б робили більше заготовок, пригостили б діточок яблуками. Може, я б менше працювала на городі.

Але ми тепер знайшли, де сусідка лазить в город: піднімає сітку між ділянками, а потім ставить її назад, немов там проходу немає.

Чоловік розлютився, прибив сітку намертво. Мовчки, без пояснень. Але сусідка не дурна, здогадалася. Більше ми її на записах не бачили. Мабуть, помітила камеру, мовчить з тих пір, і ми мовчимо теж. Вітаємося зрідка, а на чай заходити перестали.