Батьки зіпсували мені життя. Через ім’я, яке вони дали, наді мною насміхались всі шкільні роки.

При народженні мені батьки дали ім’я Мелашка. Адже їм місцева ворожка напророчила, що дівчинка з таким ім’ям, яка прийде до них в рід, обов’язково принесе удачу родині та прославить її.

І поки батьки в десяте розповідали цю дивовижну історію про те, як мені обрали ім’я, я згадувала ситуації, в яких я потерпала через це ім’я та терпіла насмішки однолітків. “Мелашка-промокашка” та “Мелашка-дерев’яшка” стали моїми постійними супутниками в повсякденному житті. Кожен день я приходила зі школи й вся в сльозах закривалась у ванній кімнаті, де годинами могла ридати від несправедливості.

– Чому ви назвали мене таким дивним ім’ям? Невже не можна було обрати звичайне? Дарина, Катерина чи Світлана, – запитала одного разу у батьків я.

– Про що ти говориш? Ми дали тобі красиве, рідкісне ім’я! Ти маєш пишатись ним! – відповіли мені батьки.

– Та ви ж навіть не самі його обрали! Як я можу пишатись ім’ям, яке псує мені все життя? Наді мною всі знущаються через нього в школі! – знов починаю плакати та тікаю з кімнати.

В школі я закінчила всього дев’ять класів. І пішла в коледж, де, сподівалась, наді мною не знущатимуться через ім’я. Там всі зошити, конспекти та роботи я підписувала ім’ям Марина. І всім знайомим та друзям казала, що мене звуть Мариною. Навіть мій майбутній чоловік довго не знав мого справжнього імені.

Для себе я твердо вирішила, що зміню ім’я в документах. Сходила в паспортний стіл, дізналась, які документи потрібно заповнити. Я повідомила про своє рішення батькам, і, звичайно ж, воно їм не сподобалось.

– Що значить, ти хочеш змінити своє ім’я? – обурюється мама.

– Воно в тебе таке гарне, а ти нехтуєш ним? – приєднався до розмови тато.

– Невже ви не розумієте, що я страждаю через це ім’я? Наді мною знущалися аж до поки я не назвалась іншим

– Ти просто невдячна. В тебе таке красиве ім’я, а ти, – ображено видихнули батьки.

Але, якщо батьки не підтримали мене. То чоловік і друзі схвалили мою ідею. Тепер я офіційно Марина. Для коханого – Мариночка, Маринка. І, нарешті, я по-справжньому щаслива.

Однак батьки образились на мене і не розмовляють. Маю надію, що вони приймуть моє нове ім’я, зрозуміють, як це важливо для мене і наше спілкування налагодиться.

А як ви вважаєте, чи мала право дівчина змінювати ім’я?