“Без мобілізації країна не виживе”: речник ТЦК закликав владу говорити з людьми чесно
Речник Полтавського ТЦК пояснив, чому всі повинні воювати проти Росії.
Частина українського суспільства сприймає мобілізацію не як спільну справу та необхідність, а як небажаний і примусовий процес.
Таку думку висловив речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін в інтерв’ю «Главкому».
Він проаналізував зростання агресії та неприязні до військовослужбовців територіальних центрів комплектування.
Агресія, яка виникла до «бусифікації»
Роман Істомін не погоджується з тезою, що негативне ставлення до ТЦК виникло винятково через звинувачення у «відлові» та «пакуванні» громадян. Він нагадав, що публічні прояви агресії почалися значно раніше.
«Вже навесні 2024 року ми разом із журналістами знімали роботу груп оповіщення — це були звичайні військовослужбовці, які самі пройшли війну. Один із них кілька місяців, як повернувся з російського полону. Вони просто продовжували виконувати свій військовий обов’язок — намагалися перевіряти документи та виписувати повістки на оновлення даних. І зневага, агресія до них відчувалася майже фізично. Вони нікого не били, не „пакували“, не „ловили“, але вони вже були винні», — розповів речник.
Як ще один приклад, речник навів конфлікт із полтавським блогером Романом Заволокою у липні 2023 року. Чоловік спочатку показав військовим середній палець, а потім плюнув в обличчя колишньому десантникові.
«Негатив до ТЦК, на мою думку, виник не через якісь дії з боку наших військових, а через небажання частини суспільства приймати сам факт війни», — зазначив Істомін.
За його словами, на початку вторгнення всі закликали «вірити в ЗСУ», але не всі були готові особисто долучитися. Коли ж війна затягнулася, з’явилася небезпечна ілюзія — воювати особисто необов’язково.
ТЦК як подразник
Істомін підкреслив, що ТЦК стали символом не просто мобілізації, а радше постійним нагадуванням про війну, яка триває. Будь-яке нагадування про військовий обов’язок сприймається як подразник.
«Тому будь-яке нагадування про військовий обов’язок сприймається, як подразник. Людині простіше вірити в те, що вручення повістки на вулиці незаконне або що „хтось інший має воювати“. Ці міфи активно підживлюють псевдоадвокати та російські телеграм-канали. ТЦК стали символом не лише самої мобілізації, а радше нагадуванням про війну, яка триває. І тому будь-який інцидент із нами одразу стає гучним заголовком», — пояснив речник.
Він додав, що хоча ТЦК виконують величезний обсяг роботи, пов’язаний із соціальною підтримкою, обліком і координацією, суспільству легше вірити у «страшні історії», ніж приймати військову реальність.
Необхідна відвертість на державному рівні
Роман Істомін вважає, що для зміни ставлення суспільства до мобілізації владі необхідно перейти до максимально відвертої розмови. На його думку, помилкою стало заспокоєння громадян на початку війни та створення ілюзії, що перемога буде швидкою.
«Можливо, якби від самого початку людям чесно сказали, що це — справжня війна і це надовго, ставлення сьогодні було б зовсім інше… Людей не готували до того, що ми боремося з великою країною, яка має ресурси, зброю і мобілізаційний потенціал. А найстрашніше, що й досі багато хто продовжує вірити, що ми зможемо перемогти Росію без залучення до війни абсолютно кожного громадянина», — зауважив він.
За його словами, людям потрібно усвідомити, щоб без мобілізації військовозобов’язаних іншими способами ми не зможемо перемогти Росію.
«Але мобілізація — це не кара, це спосіб виживання держави. І якщо ми хочемо перемогти, то маємо усвідомити: це спільна відповідальність усіх — і тих, хто на фронті, і тих, хто працює в тилу», — зазначив речник.
Також він закликав владу системно говорити з людьми чесно і казати все, як є насправді.
«На мою думку, потрібно системно, на державному рівні нарешті говорити з людьми відверто. Не загравати з виборцями, а нарешті публічно сказати: „Мобілізація нам потрібна“, „Без мобілізації країна не виживе“, „Хто не хоче, щоб їх примусово мобілізували, нехай сам долучається до війська“», — зазначив речник ТЦК.
