Білoзеpська пpо Залyжного: Блін. Читаю стpiчку і офlгіваю. Заpаз у мене полетять кaпці, але xтось же мaє це скaзати…
Подаємо мовою оригіналу:
Блін. Читаю стрічку і офігіваю.
Зараз у мене полетять капці, але хтось же має це сказати.
Так, я не думаю, що Залужний реально настільки хворий, що не міг продовжувати службу у війську за станом здоров’я. І абсолютно точно є багато воїнів зі значно гіршим здоров’ям, які комісуватися не можуть.
Не треба шукати і прагнути “рівності” там, де її апріорі не може бути.
Це не “блат” для “втечі”, це було політичне рішення. Військова людина не має права працювати послом. Для того, щоб її зробити цивільною, використали метод списання через ВЛК. Бо іншого способу демобілізуватися у воєнний час де-факто не існує. Не родича ж інваліда йому доглядати.
Чому погодився на посаду посла? Ми з вами не знаємо, які йому пропонували альтернативи і чи пропонували їх взагалі.
Я розумію, хтось би хотів, щоб він очолив підрозділ, бажано якнайменший, і бажано загинув в бою. Мертвих героїв у нас люблять. Але живий Залужний з його авторитетом на Заході, будучи послом у країні, що є найбільш постійним і послідовним союзником України – принесе якнайбільше користі. Пересічний Василь, якщо його комісують, займеться своїм здоров’ям і своєю родиною, і правильно зробить. А Залужний виб’є нам великі поставки озброєння. В цьому різниця.
Пригадайте, чи багато ви знаєте високопосадовців, які були відсторонені від посад і не почали обливати брудом своїх колишніх соратників і начальників? Залужний ж просто виконав наказ Верховного, хоча, як ми всі розуміємо, цей наказ йому сильно не сподобався. Один раз виконав, і другий. Він не скликає Майдани, не дає численні інтерв’ю на тему, як його несправедливо скривдили, а просто робить свою справу, як може і вміє. Він не святий, він, як усі, помиляється.
Але він вже в історії України, і не стане плямити себе завідомо негідними вчинками.
А щодо “втечі” – так в Британії він, на жаль, буде в значно меншій безпеці, ніж в Україні. Путін робить замахи на своїх ворогів по всьому світу, а там його не зможуть так охороняти, як охороняли б тут. Це ж очевидно.
Тому, замість обливати брудом – краще побажайте йому успіху і безпеки. Спільну справу робимо – і ви, і я, і той умовний солдат Василь, і генерал Залужний.
