– Біженці? – Ми з Констахи. Нам би до Краматорська. – Зброя, заборонені речі? Що в багажнику? – У мене там…
– Біженці?
– Ми з Констахи. Нам би до Краматорська.
– Зброя, заборонені речі? Що в багажнику?
– У мене там речі.. ну, наші. Ми що могли пакували. Скласти все швидко – все життя в багажник…
– Вагітна?
– Останній місяць. Нам швидше треба. Хочемо в Крамі на поїзд. Там Інтерсіті завтра, в обід, пів третьої… На Київ.
-Іосіф…Блін, не бачу…
-Йосип. Йосип я. Вона – Марія. Ось, в Дії гляньте, там пописку видно краще…
-Бачу вже… Ох, бля… Чоловіче, куди ж ти поїдеш далі?! Медика! Док! Сюди, швидше, Док, бігом!…
….- Ну, ви й фартові…. Син у тебе. На, кури. Йосип…. Тебе, хоч, не на честь Сталіна назвали?! … Господи, що за часи… На блок-посту родити… В хліві вже ліпше… Ну, ти, цей, не переживай. У нас Док, він шарить. В порядку твої…
…-Бажаю здоров’я! Пацани, тут породіллю треба довезти. Їх троє. В Крам. Вас троє? Помістяться! Ну, ви ж не царі – малого з мамкою в кабіну, ви з папкою – в кузов….
…-Чюєш, Док, а шо це так світить? Та нє, як на безпілотник – заяскраве. І висить постійно над нами… Як Зоря.. Та яка, нафіг, Зоря, над Донбасом?! Певно, супутник… НАТО, певно, запустило….
…-Док, так давай того “ланоса” , що вагітну віз, відіпхаємо. Це ж осел – не машина. Заглох – не заведеш… Вони ж поїхали, а нам тут грайся… Господи, на саме Різдво, то роди приймай, то машини тягай…
Над териконом непорушно висіла яскрава Зоря. Вовка Пастушок докурив у жменю і розтоптав каблуком недопалок. Зоря була дуже дивною але не викликала страху. Пастушок подумав, що, непогано було б мати стінгер та вальнути, про всяк випадок, те яскраве світло над териконом…
…Розтелепана Навара несла на Захід Немовля і Маму, і троє зі сходу, з-під Бахмута, дали їм свою фліску, фляжку і грілку.
Навряд, чи на світі були щедріші царі…
… Дві тисячі двадцять другий раз. Дві тисячі двадцять другий раз, а у світі все так же – пастушки приймають Його першим, а царі обдаровують тричі. І тільки міняються іроди. Втім – іроди все такі ж прокляті і причечені на поразку, хоч від них, спочатку треба втікати.
Дві тисячі двадцять другий раз.
Володимир Шершень Бараняк
