Едік був найщасливішим батьком — народилася його дочка Іза. Він був у захваті від неї. Почуття гордості та щастя переповнювали його. У день виписки він навіть розплакався. Ніяк не міг налюбуватися своєю прекрасною Ізою: ці солодкі, пухкі ручки та ніжки, губки бантиком, просто принадність. А очі її були незвичайними, глибокими, темно-карими, майже чорними. Що ще потрібно для щастя? Адже в нього тепер удома дві коханої дівчинки. Едік був високий, красивий, блакитноокий чоловік зі світлим волоссям. Якось мати Едіка наголосила на тому, що донька зовсім не схожа на батька, ні крапельки. Та й взагалі на їхню породу… Едіку було зовсім байдуже, хто і що скаже, він шалено любив свою дочку.
Едік був найщасливішим батьком — народилася його дочка Іза. Він був у захваті від неї. Почуття гордості та щастя переповнювали
Read More
