“Даємо їм здачі”: як ЗСУ мстять росіянам, які вбивали українців у Бучі, а тепер — на Донбасі (відео)

Спершу вони вбивали і руйнували в Бучі, а тепер – у районі Бахмута. Такий кривавий бойовий шлях в одного з підрозділів російської регулярної армії, що тепер серед інших перебуває на Донеччині.

Спроби втримати захоплені території біля Бахмута щодня вартують загарбникам шалених утрат. Українські військові мінусують і самих окупантів, і їхню техніку.

Про це просто з фронту розповів кореспондент ТСН Іван Петричак.

На світанку бійці 30-ї окремої механізованої бригади готують окупантам 120 калібр. Поки на першій лінії наша піхота б’ється, тут воюють окопно і підтримують фронт.

По рації розрахунок отримує чергові координати: наш безпілотник по той бік засік, як окупанти виставляють до роботи міномет. Діяти треба швидко. Кілька хвилин і хлопці вже готові подавити противника ще до того, як він встигне вистрілити по нам.

Щоразу, кидаючи окупантам міну, один з військових Олександр нагадує за що: “За Чернігів. Бо сам з Чернігівщини. Окупанти прийшли, горя наробили. От даємо здачі”.

Додає бійцям мотивації і те, що ворога вони знають в обличчя. У Бахмуті зараз є і ті, що раніше вже побували в Бучі, Гостомелі та Ірпені. За тамтешні їхні звірства, обіцяють захисники, тут прощення не буде.

“Час від часу проводимо штурмові дії, які мають певний успіх. Противник тут не такий, як був раніше, вже не “Вагнер”, а регулярні війська. Якщо по-простому, то це та бригада, що була в Бучі. Мотивація є постійно, а от якогось там жалю – ні. Це свині, це тв*рі. Тоді то їхній був вибір, тепер це наші вибір — знищувати їх до останнього”, – каже військовослужбовець 30-ї ОМБр Андрій.

Окрім міномета військові нищать окупантів і зі станкового гранатомета. Зброя ще радянська, утім дієва, розповідає військовий Віталій. Для нього війна почалася ще 2014-го і закінчиться, певен чоловік, лише після повної перемоги.

“Характер такий. Я дома не зможу сидіти. Я найстаріший із СПГшників”, – каже чоловік.

Насправді ж йому лише 44 і тут він один з найдосвідченіших і навчає молодих. Незалежність воїни здобувають потом та кров’ю, а робити свій вибір готові хіба між типом боєприпасу: кумулятивний для російського танку або ж скалковий для тієї ж ворожої піхоти. І лише вперед!

Як кажуть самі військові: активних пересування від окупантів принаймні тут не спостерігається. Війна йде на виснаження ворога – знищення його живої сили, техніки і боєприпасів.