“До останнього були разом”: історія подружжя з полку “Азов”, що загинули в Маріуполі. Фото

У боях за Маріуполь загинуло молоде подружжя Таранів з Донеччини. І Алла, й Віталій разом захищали Україну, їх обох вбила Росія на “Азовсталі”, де вони захищали місто, що стало для них рідним.

Маленький син загиблих Героїв став круглим сиротою. Історію подружжя, що з 2014 року допомагало Україні вистояти проти російської навали, розповів заступник командира полку “Азов” Святослав Паламар (“Калина”). Повідомляє obozrevatel.com

У Міжнародний день сім’ї, який світ відзначає 15 травня, “Калина” розповів пронизливу історію про родину справжніх Героїв, які захищали свою землю і яких убили російські окупанти.

“Ця родина була мені дуже близькою. Вони загинули тут, в Маріуполі. Таран Віталій та Таран Алла. Обоє з Красногорівки, виїхали у 2014 році. Стали волонтерами. В полку “Азов майже від початку його створення. Працювали на кухні. А потім оформилися вже на службу. Алла була діловодом, Віталій – начальником фінансів. В одному з боїв отримав поранення, але в госпіталь не пішов. Залишився зі своїм підрозділом”, – розповів “Калина”.

Воїн зазначив, що свою родину Віталій та Алла створювали вже в Азові. У Маріуполі, що став для закоханих другим домом, народився їхній первісток – маленьке біляве янголятко.

“Вони до останнього були разом. І пішли один за одним. Це реальні люди. Справжні. Молоді та спраглі до життя. Аллочка колись працювала перукарем, робила манікюри. І хотіла, щоби усе навколо було красиво. Завжди була душею компанії. Ініціативна, все під руками горіло. Віталік завжди переживав за інших більше, ніж за себе. Мав чудовий голос і дуже класно співав”, – пригадує Паламар.

З родиною Таранів його пов’язувала міцна дружба. Алла навіть хрестила сина “Калини”. І загибель друзів замкомандира полку сприйняв тяжко.

“Скажу так: страшно, коли психіка адаптується і захищається, щоб все це витримати. Витримуєш. А потім гинуть твої рідні.

Ціла родина. Спочатку чоловік – мій друг – Віталік Таран, він загинув 15 квітня. Алла стала вдовою А потім 8 травня російська авіабомба вбила і її. Малюк залишився повним сиротою… Двоє Героїв померло. Не стало цілої родини. І я нічого не міг зробити”, – каже воїн.

Таких історій на “Азовсталі” – вже не одна й не дві. Кращі з кращих йдуть один за одним, не складаючи зброї і до останнього подиху захищаючи своїх дітей, свою землю, своїх співвітчизників, свою країну.

На “Азовсталі” й досі залишаються українські воїни. І з кожним днем їхнє становище стає дедалі критичним. Вони відчайдушно потребують допомоги.

Ті, хто загинув – заслуговують, аби про них пам’ятали. Ті, хто живий і бореться – гідні того, аби світ зробив усе, щоб їх врятувати.

“Я, все командування, всі ми цілодобово боремося за спасіння наших військових. І це історія лише про одну родину. Але ви маєте зрозуміти, що тут йдуть у засвіти цілими сім’ями. Навіть зараз. Сьогодні міжнародний день сім’ї. Згадайте про Аллу та Віталія, коли будете думати про свої родини та обіймати своїх коханих. Згадайте про те, що ці молоді і красиві люди зараз гинуть, захищаючи нашу землю”, – просить “Калина”.

І кожен з нас мусить це зробити.