– Добре, що розлучусь з такою стер*вою, як ти – сказав мені наостанок колишній.

Я й не знала, що бувають настільки меркантильні чоловіки і, що з одним із таких я буду жити.

З Костею ми познайомились на весіллі у спільних друзів. Він гарний, високий та розумний хлопець. Я спершу й не думала про стосунки, лише про дружнє спілкування.

Костя ж був дуже наполегливим та турботливим і ми почали зустрічатись. Одружились і жили в будинку моїх батьків, який вони мені залишили.

Все було добре. Ми гарно ладнали, разом виконували всю хатню роботу та майже не сварились. Тривало це до того моменту, доки до нас не приїхала моя свекруха – Антоніна Сергіївна.

Мама Кості має сильний вплив на нього. Не знаю чому, але вона відразу мене не злюбила і почала всіляко налаштовувати чоловіка проти мене. Найгірше, що Костя її слухав.

– Хто тебе вчив так готувати? Це ж помиї, а не їжа – говорила Антоніна Сергіївна.

– Так, можна було б краще постаратись – підтримував свою маму чоловік.

– Чого це ти, синку, маєш посуд мити? Це обов’язок дружини. Нехай твоя Віра стає і миє.

– Як це ти весь одяг після прання не прасуєш? Стань і зроби, як слід!

І це лише найбільш необразливі нападки свекрухи.

Антоніна Сергіївна приїхала до нас на кілька днів у гості, а затрималась аж на місяць. Костю все влаштовувало і він маму не вигонив.

Після від’їзду свекрухи Костя став нестерпним і наш шлюб поступово розвалився. Ми подали на розлучення. Чоловік переїхав до мами.

Та нещодавно я отримала від нього повідомлення: «Варто зустрітись і поговорити». Я погодилась.

Зустрілись ми у кафе неподалік мого дому. Коли я прийшла, Костя уже був там.

– Привіт – кажу.

– Привіт – відповідає Костя.

– Про що ти хотів поговорити?

– Я не хочу, щоб ми були ворогами, але й ти мене зрозумій, майно треба поділити чесно. Чи, може, ти передумала розлучатись?

– Ні, не передумала. Що ти зібрався ділити?

– Ми з мамою були у юриста і він сказав, що твій дім підлягає поділу.

Це дім моїх батьків, який вони віддали нам, коли ми одружились. Машину теж батьки нам допомогли купити.

– Ні, будинок поділу не підлягає, бо його власники – мої батьки. Так само, як і машини – відповідаю Кості.

Колишній був шокований. Він, як переїжджав забрав усе, що міг. Подарунки на весілля, які дарували його родичі; прикраси, що він колись мені дарував; у нас були заощадження – то він і їх розділив. Цього було замало, то ще й дім вирішив розділити, в якому він не зробив нічого.

– То ти мене дурила, що дім наш? – починав кричати Костя.

– Ні. Дім наш, але ще не переоформлений на мене, бо різне ж у житті буває.

Костя, не отримавши бажаного, пішов геть. Лише наостанок крикнув:

– Добре, що розлучусь з такою стервою, як ти.

Я радію цьому розлученню не менше, ніж колишній.

А ви зустрічали таких людей, як Костя і його мама?