Довго шукала свого принца на білому Жигулі. І от зустріла Романа та й закохалася, як те мале дівчисько. І якось вирішила познайомити коханого з найкращою подругою. Однак, не очікувала, що наша зустріч так мине. Адже подруга вирішила дуже влучно “підколоти” Романа.

Коли я вперше познайомила свого чоловіка з подругою, вона мені жартома сказала срочно його відгодувати, щоб ніхто нє увьол.

Смішки смішками, а є жінки, які реально думають, що з чоловіка треба зробити гусінь і каструвати, щоб на нього ніхто не глянув. Бо не дай Боже утащят шльондри бусінку в своє шалавстке логово.

Вніманіє, вапрос. Така жінка довіряє своєму чоловікові? Ким вона його взагалі вважає? Гггггг Нє ну якщо він реально козел чи цап, припнутий до двору, то да, канешно, його можна взяти за ціпок і увєсті.

Але якщо ваш союз збудований на близькості, обов’язках та пристрасті і всі його потреби закриті в сімʼї, то чому він має піти? Хто йде звідти, де йому добре?

Ніхто не їсть шаурму після ситої та смачної вечері в ресторані. Навіщо брати Шкоду в аренду, якщо є можливість насолоджуватись за кермом свого БМВ? Аналогії зрозумілі?

Ніхто ніколи нікого не уводить із сімʼї. Зрада — це результат того, що сімʼя вже розвалилася. Просто дуже сильно хочеться зробити винним когось іншого. Але тільки після щирого зізнання у власних помилках та роботі над ними — можна їх уникнути в майбутньому.

Скільки чоловіка не годуй, а якщо ти його щиро не цінуєш, не поважаєш, не захоплюєшся, не хвалиш та ведеш себе, як невдячна сучка — то звісно він захоче перевірити «на стороні» чи дійсно він таке чмо, як ти стверджуєш. От і все.

Не треба «відгодовувати» чоловіка, треба бути такою жінкою, від якої завжди є можливість піти, але ніколи немає такого бажання.