“Думаю: зараз вижене з кабінету”. Ірина Федишин – про розмови з Валерієм Залужним, неприємні моменти під час туру в США

Співачка Ірина Федишин під час концертного туру США і Канадою з 26 концертів зібрала кошти на 60 автомобілів для фронту. Про це вона повідомила у своїх соцмережах.

В інтерв’ю OBOZ.UA виконавиця розповіла, завдяки якому відомому чоловіку вдалося виручити за океаном донатів на 300 тисяч доларів. А також вперше відповіла на запитання з особистого життя: чи справді вагітна? Нагадаємо, нещодавно Ірина Федишин випустила кліп на пісню “Секрет”, де постала з округлим животом, змусивши прихильників гадати – це був творчий задум чи артистка при надії.

– Ірино, в американсько-канадському турі ви майже кожного дня мали концерти. Важко було?

– Ви знаєте, я так налаштувала себе на ці виступи, що не було навіть коли подумати, важко нам чи ні. Ми практично не спали, мало їли, але мали мету – і до неї наполегливо йшли. Однак, чесно кажучи, сама досі не можу зрозуміти, як нам це все вдалося. Графік був шалений – п’ятнадцять перельотів. Зранку сідаєш на літак – увечері концерт, опісля – зустріч із прихильниками, треба роздати автографи, сфотографуватися. Потім розібратися з волонтерами стосовно коштів, які задонатили. А зранку – інше місце, люди, і все по-новому. Як ми це змогли, не знаю. Розумію лише одне: без Божої помочі не обійшлося, якась надприродна сила допомагала, бо непростих моментів було багато.

Навіть коли ми тільки летіли в Нью-Йорк із Кракова з пересадкою, перший літак затримався і другий полетів без нас. Добре, що ми взяли квитки з запасом на один день. Віталік (чоловік артистки, продюсер Віталій Човник. – Ред.) хотів взяти так, щоб ми потрапляли зразу на концерт, я відмовила його, і добре, що так зробила. Авіакомпанія літака, який спізнився, поселила нас у готель, а на другий день – посадили в літак. Ми щасливо долетіли, але були дуже шоковані пригодою, бо розуміли, що в нас далі практично кожного дня літаки, логістика складена, квитки куплені, витрачено купу коштів. І якщо цей ланцюжок десь перерветься, то потягне проблеми на всі виступи.

Проте все склалося. Єдиний літак, який нам таки скасували, був у Торонто, звідки ми мали прямувати в Калгарі. О пів на третю ночі тільки потрапили в готель, а вже о п’ятій ранку прямували на реєстрацію, бо о сьомій планувався виліт. Віталій навіть казав: “Та навіщо нам той готель брати на півтори години?” Я посміялася: “То, може, вже будемо жити в аеропортах?” Хоча його зрозуміти можна: у США дороге проживання, й ми намагалися оптимізувати витрати.

І от нам вдалося лише притулити до подушки голову – вже знову в дорогу. Вийшли з номера – дзвінок від друзів, які купували нам квитки, бо там непросто розібратися – різні авіалінії, в кожної свої вимоги, а в нас купа валіз. Кажуть: “Ваш літак перенесли на десяту вечора”. А у нас о сьомій концерт. Але пощастило, що знайшлися квитки на полудень. Ми повернулися в готель, ще трошки поспали та прилетіли вчасно.

– На своїх виступах ви проводите аукціони з благодійними лотереями. Перед поїздкою у США, як видно з вашого допису у Facebook, побували у Валерія Залужного. Які лоти підписав знаменитий воєначальник?

– Валерій Федорович поставився дуже чуйно до нашого прохання зустрітися. Я навіть не очікувала такого, вийшла від нього під неймовірним враженням. Мабуть, недарма так наші люди його любить – це дійсно людина з великим серцем. Він погодився на нашу пропозицію одразу: “Іро, все підпишу”. Але мені трохи було незручно, бо прапорів було аж 26 – за кількістю концертів. Думаю: “Зараз вижене з кабінету, як скажу про таку кількість”. А він: “Нема питань, давай”. А Віталій ще виставляє на стіл три картини і кілька гільз. Ми їх привезли зі сходу від хлопців. У Львові обробили, оздобили візерунками. Я шепочу: “Забери, незручно”. А Залужний: “Нема проблем”.

– За що вдалося виручити найбільші кошти?

– На одному з концертів ми продали два прапори з підписом Валерія Федоровича за 16 тисяч доларів. Два покупці змагалися за один лот, то я їх заспокоїла, що є два прапори – дісталося кожному.

– У попередньому інтерв’ю нашому виданню ви розповідали, що зібрати донати під час концертів часом вкрай важко. Як було зараз?

– Ви знаєте, в Америці порівняно з Європою набагато більше людей донатять. Були такі концерти, де лоти просто розліталися, наприклад, у Нью-Йорку та Торонто. Але й був один виступ (не буду називати місто), де нічого не пішло з першого лота. В такі моменти стає настільки боляче… Я зійшла зі сцени, хотілося просто ридати. Але не можу засуджувати людей, бо кожен прийшов зі своєю ситуацією. Ти не знаєш, хто в залі сидить, є кошти чи немає. Але думаєш і про наші старання: приїхали так здалеку, стільки праці вкладено в тур…

Проте таким був лише один виступ. І я не одна веду благодійні аукціони, в мене є чоловік. У нього свої лоти, в мене – свої. Він дуже гарно веде торги, жартує: “Ви що, думаєте, ми вам тут пісні прийшли співати?” Я кожен раз, коли слухаю, дивуюся, як вміє – тонко, професійно. Тому на тому виступі ми теж назбирали непогану суму. Ми одне одного доповнюємо, бо продавати лоти – це дуже непросто.

– Хтось привітав вас із артистів, ваших колег, з таким успіхом – привезли гроші на 60 автівок для ЗСУ?

– Майже ніхто. Я й сама подумала: чому ніхто не дзвонить? Ми з багатьма знаємося, вітаємося. Щоправда, тісної дружби не маємо ні з ким. В Instagram залишила коментар під постом Джамала – це я бачила. Було дуже приємно.

– У США мешкають ваші родичі – рідні чоловіка. Вдалося з ними зустрітися?

– Навіть так вийшло, що ми потрапили до них якраз на день народження свекрухи. Вона гостює зараз у сина, брата Віталіка. Він проживає з родиною в Америці вже давно, років 12. Останній раз ми бачилися за рік від початку великої війни. Коли їхали з концертами в Канаду, у родичів залишили синів, бо в них не було візи цієї країни. А останній наш виступ був у США, то брат підвіз нам дітей. І ми вже всі разом повернулися в Україну.

– Ірино, скажіть, ми правильно зрозуміли з вашого останнього кліпу, що ви зараз при надії?

– Мені здавалося, якщо чесно, що всі зрозуміли, що це був лише кліп. Але виходить – ні. Навіть моя мама, яка все-все про мене знає, подивилася відеокомпозицію та й каже: “Я не зрозуміла, що це таке?”. Ми батькам не розповідали, про що буде кліп, лише з режисером це обговорювали. Ми думаємо про третю дитину, але зараз я не вагітна. Мріємо з чоловіком про дівчинку. Навіть мій кліп – це свого роду посил про те, щоб наша мрія здійснилася.

– У своїх соцмережах ви анонсуєте нові закордонні концерти. Валерію Залужному вже телефонували?

– Так, матимемо в середині липня виступи в Португалії та Чехії. Але вільного часу практично немає – зараз ми всі в автівках. Телефон чоловіка просто розривається. Дзвонять військові, які хочуть машини, але ці, що ви бачили в соцмережах, – всі роздані. Треба працювати далі.

Вчора я написала Валерію Федоровичу, поділилась результатами поїздки, дуже йому подякувала. В усьому цьому є його велика заслуга, бо прапори з підписом Залужного просто розліталися. Він відписав мені, що ми великі молодці. Порадив обов’язково трохи відпочити. Кажу: “А у нас знову тури заплановані. Зможете підписати лоти?” І він не відмовив.

– Ви підраховували, скільки взагалі ви вже закупили машин?

– Вже 242 автівки. Бували такі випадки, коли авто не служило хлопцям і кількох днів, бо там шалені обстріли, війна все знищує. Але частіше автомобілі працюють на фронті довго – мені хлопці пишуть, розповідають історії. Це дуже надихає. Розумієш, що хоч би як втомлювалася, хоч які б складні завдання стояли, маєш мотивацію працювати та наближати нашу перемогу.