Двадцять років я прожив з Катериною і лише потім побачив її справжнє обличчя. Чоловіки, будьте обачні!
Катерину я завжди щиро кохав. Вона була гарна і мала безліч кавалерів. Саме тому довго мене за ніс водила. Та я впертий, не відступав і врешті вона погодилась зі мною бути. Згодом ми побралися. Ви не уявляєте, як я старався догодити коханій. Вдома увесь час допомагав, заробляв доволі непогано.
Та Каті було мало звичайної зарплати, тож згодом я поїхав на заробітки до Бельгії. Почав додому солідні гроші висилати. Думав будуватися, завжди мріяв про гарний будинок. Але дружина переконала мене, що варто гроші відкладати, адже в нас вже син є. Врешті я з нею погодився.
Минуло кілька років і дружина сказала, що має ідею для бізнеса, хоче магазин відкрити. Звісно, я її підтримав. Згодом Катя купила невеличке приміщення і відкрила там магазин. Я тішився, думав, що почнемо вдома гарно заробляти, то зможу нарешті повернутися. Та щоразу, коли збирався повернутися додому – кохана відмовляла. Більш як місяць не давала залишатися, запевняла, що треба ще заробити.
Так минуло двадцять років. У нас вже три магазини. Синові квартиру купили й навіть автівку. В каті машина також є. Та вже четвертий рік я не можу приїхати, адже мобілізують. Та мені вже набридло так жити, без дружини й сімейного тепла. Тому я й вирішив серйозно з Катериною поговорити:
– Ти бізнесом вже цілком можеш дистанційно керувати, син дорослий. Їдь до мене будемо тут жити!
– Ти що, ким я там буду! Я так не хочу!
– Але і я вже так не можу!
Ми посварилися. А за тиждень вона подзвонила й приголомшила мене.
– Я довго думала, і хочу розлучення! Ми й справді вже чужі люди!
Такого я вже точно не чекав. І найцікавіше, що весь бізнес дружина оформила на себе, нерухомість – на сина. Ще й гроші всі я їй пересилав. А приїхати я ж не міг, аби якось судитись і свої права відстоювати. Тому це стало важким ударом для мене! Радився з юристами – все марно. В мене нема нічого. Та коли я намагався говорити з Катериною, вона лише спокійно сказала:
– Ти ж не в окопі сидиш. Заробиш там собі ще багато!
Ось тобі і двадцять років шлюбу й кохання всього життя. І як мені тепер жити? Син мене майже не знає, нікого в мене нема. порадьте?
