Дивні лаcощі з СРСР. Заpаз дітей тaке їcти не змуcиш, а тоді було “делiкатесом”. Фото
Палений цукор, сухий кисіль, аскорбінка та інші «десерти» радянських дітей сьогодні виглядають дико.
За часів СРСР вибір фабричних десертів був мізерний, тож люди вигадували будь-які поєднання і страви, аби поласувати чимось солодким.
Зараз таке їсти ніхто не стане, адже радянські «десерти» можуть бути небезпечними для здоров’я, пише Телеграф.
Палений цукор
Це своєрідний саморобний льодяник — діти брали столову ложку, насипали цукор і тримали над вогнем газової плити. У цукор, що розтанув (а часто й пригорів), коли він трохи остигав, вставляли сірник.
Це був «радянський чупа-чупс». Про шкоду перепаленого цукру для дитячого здоров’я тоді ніхто не думав.
Сухий кисіль
Також серед дітей був популярний сухий кисіль. Діти просто гризли суху солодку масу з фруктовим смаком.
Кава у брикетах
Сьогодні можна вибирати з величезної кількості сортів та виробників напою, а в СРСР натуральна кава була розкішшю. Водночас на полицях магазинів були не лише дивні кавові напої із жолудів, а й кава та какао у брикетах. Це називалося «молочний концентрат» і коштувало 10 копійок. Він був порційним — треба було залити його окропом і напій готовий. Але діти гризли концентрат сухим, виходила своєрідна «цукерка».
Аскорбінка
Радянські діти знаходили ласощі навіть в аптеках. Там вони скуповували аскорбінку, вона була у порошку в маленьких конвертиках і мала кисло-солодкий смак. Діти купували її та їли просто як цукерку, ніхто не замислювався про необхідність дозування вітаміну С.
Хліб з цукром, печиво з олією та «йогурт»
Крім цих досить екзотичних солодощів були й прості, якими сьогодні не спокусиш дитину. Наприклад — шматок батона, посипаний цукром. Верх гурманства спочатку намазати хліб вершковим маслом, а зверху посипати цукром. Деякі змочували батон, щоби цукор не розсипався.
Ще одна радість радянських дітей – своєрідний аналог сьогоднішнього печива із начинкою. Однак дуже примітивний — печиво мастили маслом, зверху — друге печиво й ласощі готові.
Про йогурти у Союзі навіть не чули, але іноді готували його далеку подобу. У неповну банку сметани додавали ложку варення — ось тобі й «йогурт».
