Фейгін: ЗСУ можуть вийти на кордон, Росії загрожує бунт калік-окупантів. Інтерв’ю

Кремлівська пропаганда мовчить про масштабний контрнаступ української армії з двох причин. З одного боку, там сподіваються на те, що втрачені позиції вдасться повернути, з іншого, у Москві ще не вигадали відповідного виправдання поразки своєї “непереможної” армії силами “нацистів”.

Тим часом ЗСУ мають реальну можливість для оточення величезних угруповань ворога та виходу на державний кордон. Найважливішими будуть найближчі кілька днів. Бунт “безногих і безруких” окупантів, які повернулися з війни в Україні, в Росії організувати досить легко. Такі події можуть по-справжньому сколихнути країну-агресора.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив російський правозахисник Марк Фейгін.

– Депутати з Санкт-Петербурга закликали Держдуму РФ усунути від влади Путіна, звинувачуючи його в держзраді. Що це було? Це така гра?

– Ні, я не думаю, що це гра. Це молоді муніципальні депутати. Наскільки я розумію, більшістю голосів вони ухвалили таку постанову. Очевидно, це опозиційні депутати, можливо, незалежні. І ось вже є наслідки – на декого складають протоколи. Це і адміністративна стаття, і кримінальна.

Але це дуже низький рівень. Муніципальна влада на цих рівнях у Москві та Санкт-Петербурзі нічого не означає, представницький орган жодної влади не має. Це необхідно усвідомлювати. Це не те, коли Держдума ухвалила постанову чи щось таке. Тому цю заяву депутатів і сприйняли так несподівано в країні, де чистий концтабір.

Яким буде продовження, побачимо. Але я думаю, що через інформаційний розголос їх покарають. Це не голим вулицею пробігтися та отримати адміністративний штраф. Тут реально можна ризикувати всім.

Можливо, це звернення пов’язане з виборами. Але я думаю, що це не хайп, це цілком могло бути усвідомленим вчинком без жодної провокації. В принципі вони мають на це право. А те, що їх за це збираються карати, – це є злочином. Те, що вони вважають, що війна проти України призвела до таких наслідків, – це держзрада? Я не знаю цих людей, але я бачив і таке.

– Ви не вважаєте, що це міг бути якийсь пробний камінь? Наприклад, “еліти”, оточення Путіна, яке давно хоче позбутися свого вождя, вирішили перевірити, якою буде реакція на такий заклик?

– Ні, я так не думаю, бо відразу б виявилося, що за ними хтось стоїть. Цього не приховаєш. В умовах, в яких існує нинішня Росія, такі речі мають наслідки. Так, еліти це робитимуть, але тільки коли про це будуть кричати повсюдно.

І потім, що дав би цей пробний камінь? Подивились, покарали адміністративно, потім почали тягнути до кримінальних справ. Я не думаю, що для них це міг би бути якийсь лакмус. Тому що в державних ЗМІ в Росії це не обговорюється, тільки соцмережі вирують. Тому я не думаю, що цей тест був би інформативним.

Якби ви запитали, як краще протестувати ставлення до подібної речі, я б сказав, що є інші способи, набагато ефективніші.

– Який найефективніший спосіб?

– Наприклад, бунт усіляких дезертирів, які вже повернулися до Росії, яким не виплатили зарплату за зраду. У військовому середовищі це було б набагато цікавіше. Їх убивають, вони повертаються каліками, їх кидають. Тим більше, що в цьому середовищі людей простіше підняти – вони тільки-но ледь не здохли, а їх кинули, їх зрадили.

Що депутати? Депутати – вони ніхто. А ветерани, ті, хто відвоював і може пред’явити владі претензії за все, що вона наробила, – це інша справа. Накрали з пайків, з уніформи, з черевиків. Можна протестувати та простимулювати. Можна було б якихось безногих-безруких, що повернулися, випустити на вулиці, надати цьому інформаційного масштабу. Справді, на тлі контрнаступу України це було б сприйнято дуже різко.

– До речі, щодо контрнаступу. Чому російські ЗМІ просто мовчать про це?

– По-перше, тому що вони ще сподіваються виправити ситуацію, запобігти падінню Куп’янська, а зрештою й Ізюму. Мовляв, якщо всі повернулися, то й нема про що говорити, прорив і прорив. Але ми ще не знаємо, чим це загрожує, тому що плани ЗСУ, напевно, довготриваліші. Навряд чи вони планують просто контратакувати та повернутися на колишні позиції. З огляду на глибину прориву це малоймовірно.

Але поки що вони сподіваються підтягнути резерви, вдарити, повернути всі звільнені міста, що йдуть до Куп’янська. Але зараз ЗСУ перебувають поблизу Куп’янська (10 вересня ЗСУ підняли прапор в центрі Куп’янська. – Ред.). Прорив розширюється.

По-друге, щоби не показати свою слабкість. Адже пропаганда постійно кричала про те, що вони наступають, що ЗСУ вже розбито, всі “нацисти” здаються, техніки немає, все скінчено. А тут таке.

Поки що вони не мають нормальних пояснювальних методик, які могли б описати ситуацію. Нині вони думають, як краще це подати. Якщо Куп’янськ впаде, то вони його якось відмовчать, але якщо впаде Ізюм, то їм треба буде говорити: “Захід, інструктори, найманці, зброя”. Але програти ЗСУ, яких вони наче десять разів уже перемогли…

Тут ще й важливий ідеологічний момент – “нацисти” перемогли, “хайль Зеленський”, вже скрізь вішають “нацистські” жовто-блакитні прапори. “Червону армію” звели до бозна-якого рівня. Як це все подати? Як це ідеологічно відігравати? Вони ж підготували населення до вічних перемог, а тут таке.

А що далі? Все угруповання буде відрізане? А патрони будуть? Де їх взяти? Чим стріляти?

Подивимося, що відбуватиметься протягом найближчих кількох днів, але що вони робитимуть, не цілком зрозуміло. Пройшов “Рамштайн”, Україні підтягнуть зброю. Ленд-ліз – це опція за замовчуванням. Так можна дійти і до російських кордонів, і все російське угруповання, кілька десятків тисяч, можуть взагалі виявитися без боєприпасів, без їжі, без палива. І що вони робитимуть?

Все залежить від найближчих доби-двох. Якщо візьмуть Куп’янськ, то для Росії все буде дуже погано, дуже сумно. Ступінь деморалізації буде такою значущою, що взагалі буде незрозуміло, за що воювали. Воювали місяцями, потім усе прос*али за кілька днів. Моральний дух це очевидно не підніме.