Генерал Маломуж: Путін може вивести усі свої війська з України. Інтерв’ю

Перспектива звільнення всіх окупованих територій України, включно зі “старими” Кримом та Донбасом, з кожним днем стає дедалі реальнішою. Українська армія, яка має високоточне західне озброєння, діє професійно і нестандартно, тоді як армія країни-терориста Росії досі діє за лекалами Другої світової війни і програє Україні не тільки в озброєннях, а й у тактиці та стратегії. obozrevatel.com

Але військові успіхи української армії мають супроводжуватися активним політичним тиском на Кремль з боку не лише західних країн, а й третіх країн, зокрема Китаю та Індії, які також не зацікавлені у тому, щоб війна в Україні переросла у Третю світову чи ядерну війну. За найсприятливішого розвитку подій російська окупаційна армія може повністю залишити територію нашої країни за 2-2,5 місяці. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL озвучив керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005 – 2010 роках, генерал армії Микола Маломуж.

– Ми дивимося на карту бойових дій і бачимо, що “старі”, раніше окуповані території України все ще під контролем ворога. Яка головна умова їхнього звільнення? У якій перспективі це можливо?

– Насамперед перспектива звільнення територій, включно з Донецькою, Луганською областями та Кримом, – це, звичайно, успішне проведення тактичної, а далі й стратегічної наступальної операції. Вони мають бути забезпечені за рахунок нестандартних дій – проведення не лобових, а флангових наступальних ударів, проведення комплексу заходів щодо знищення живої сили та техніки противника, особливо тієї, що була перекинута з правого берега Дніпра.

Зараз ми не можемо говорити про конкретні наступальні дії, але можемо провести дуже успішні удари з флангів – чи буде це Запорізький, Херсонський чи Луганський напрямок. Це дозволить нам розпочати широкомасштабну наступальну операцію та звільняти території півдня країни аж до Криму, а також сходу, починаючи з Лисичанська та Сєвєродонецька. Це, звичайно, і удари з флангів по донецькому угрупованню, яке зараз активно штурмує Бахмут, Авдіївку, Вугледар, Павлівку.

Переломний момент може статись тоді, коли буде сконцентровано наші найкращі сили та засоби і сплановано несподівану операцію з дезорієнтації противника щодо нашого наступу та спрямування головних ударів. І, звичайно, комплексні заходи, які використають можливості високоточного озброєння, радіолокаційних засобів у поєднанні з діями Сил спеціальних операцій та Збройних сил.

Нейтралізувавши всі тили, вогневі засоби, штаби противника і одночасно розпочавши масштабні операції у певних регіонах, ми створимо передумови для звільнення територій. Півдня в цілому, Запорізької області, лівобережжя Херсонської області, ударів по флангах та з тилу по донецькому угрупованню, яке вже зараз намагається захопити всю Донецьку область.

На цьому напрямку противник зосередив велике угруповання з кадировців, вагнерівців та мобілізованих, створивши для нас вузол проблем, ми не можемо просто наступати. Ми проводимо активну оборону. Але в цьому є сенс, тому що велика концентрація сил противника на Донецькому, Бахмутському, Луганському напрямку – це цілі для наших високоточних озброєнь та ракетних засобів. Ми можемо діставати їх на далеких відстанях, коли вони нас діставати ще не можуть.

Це дозволяє знищувати велику кількість озброєнь, техніки та живої сили ворога. Сьогодні ми говоримо не про 200 знищених за добу окупантів, а про 500, 600, 700 до тисячі на день. Якщо будуть наступальні операції, то очікується велика кількість тих, хто здався в полон, і паніка в таборі ворога.

Паніка – це пікова точка для стратегічних наступальних операцій. Вона дозволить йти на плечах тих, хто відступає, і до Криму, і повністю звільнити Донецьку та Луганську області. За позитивного сценарію це може статися за 2-2,5 місяці.

Звичайно ж, після сьомого “Рамштайну” ми маємо отримати додаткову військову допомогу, щоб така операція була дуже успішною. Тому що основна стратегія – застосування високоточного озброєння та техніки. Це вже війна технологій у поєднанні з майстерністю військових, котрі вміють діяти дуже нестандартно.

Це не лобові атаки укріплень ворога чи, наприклад, форсування Дніпра, а знищення далекобійними засобами, удари не безпосередньо, а з інших точок та позицій. Це те, що зараз входить до практики Збройних сил України.

Росія діє стандартно, як у період Другої світової війни. Вона входить у лобову атаку чи створює модель оборони – бліндажі, окопи, бетонні споруди. Але це не працює за грамотного проведення операції.

– У попередньому інтерв’ю ви припустили, що можливий варіант, коли окупанти самі покинуть Донецьк, якщо їхнє угруповання буде суттєво ослаблене, як це було з Херсоном. У цьому контексті хотіла б навести слова голови комітету начальників штабів США генерала Марка Міллі, який спрогнозував “політичний” відступ Росії з України, включаючи Крим.

– Я лише частково підтримую таку позицію, бо без істотних наступальних операцій навіть найефективніша політична підтримка не змусить Росію відступати. Зараз дуже важливо, щоб наші партнери поряд із нашими успішними наступальними операціями діяли активно політично, використовуючи інтерес Росії зберегти свій режим. Кремлю доведеться піти на умови Заходу та вийти з Донецька, Луганська, а в перспективі і з Криму.

Але це під військовим тиском наших Збройних сил та політичним тиском партнерів та третіх країн. Наприклад, Китаю, Індії, Туреччини. Так, вони не відкрито засуджуватимуть Росію за збройну агресію, але можуть виступати за мирний процес у межах міжнародного права, оскільки вони, як і всі інші, не зацікавлені в розв’язанні світової війни, аж до ядерної. А це означає звільнення територій.

Є перспектива симбіозу воєнних стратегічних успіхів та політичного тиску країн. Тоді під тиском наших військ відбувається звільнення більшості окупованих територій, а потім повний відхід росіян під тиском обставин – як внутрішніх військових, так і зовнішніх.

– Останнє питання – щодо ракетного терору. На жаль, він продовжується, незважаючи на всі засоби ППО та ПРО, які надали Україні її союзники. Після влучення ракети по території Польщі в цій країні озвучили ідею встановлення своїх систем ПРО на території України для захисту своєї країни. Наскільки це гарна ідея?

– Я думаю, зараз може розглядатися варіант розміщення протиракетних засобів у Польщі, але розміщення на території України великих польських чи американських протиракетних систем, наприклад, Patriot, на цей момент нереальне, тому що це може бути розцінено як вступ НАТО до прямої війни з Росією. А це вже перспектива великої війни та ядерної конфронтації. Про це, зокрема, говорив Байден та інші західні політики.

Думаю, багато військових аналітиків будуть говорити, що в Україні необхідно розмістити ПРО, ми погоджуватимемося, але насправді цього не буде. Зверніть увагу на те, як обережно висловився Байден з приводу того, чия ракета впала на територію Польщі. Він заявив, що немає прямих доказів того, що це російська ракета, і припустив, що це могла бути ракета засобів ППО України. Це було сказано, щоб не втягнутися у пряму конфронтацію з Росією.

Тому, гадаю, вони дотримуватимуться такої позиції й надалі. Тобто розміщення польських засобів ПРО на території України не буде, але посилено можливості протиповітряної оборони на території Польщі та інших країн НАТО східного блоку – це Балтія, Польща, Словаччина, Румунія.

Вони можуть допомогти нам у плані радіолокації, розвідувальної інформації про повітряні цілі тощо. Але прямої участі, гадаю, не буде. У межах сьомого “Рамштайну” буде посилено нашу систему ППО за рахунок новітніх засобів.

Ми вже зараз збиваємо близько 80% усіх ракетних засобів. В окремих випадках ми знищуємо 100% дронів-камікадзе. Це дуже добрий показник. Не всі країни демонструють подібне. Наприклад, ізраїльський “Залізний купол” збиває тактичні ракети, але він не в змозі настільки ефективно нейтралізувати балістичні ракети.

Якщо ми отримаємо нові заявлені засоби, це передумова того, щоб збивати 90-95% всіх ракет. Тобто ми самі зможемо закривати небо. Ми взаємодіятимемо з американською космічною розвідкою, використовуватимемо можливості європейських країн, включно з Польщею.

Ми нарощуватимемо зусилля і за допомогою союзників створюватимемо свою систему протиповітряної оборони самі. За їхньої консультації, за допомогою їхніх фахівців тощо. Думаю, упродовж місяця ми не лише отримаємо, а й встановимо додаткові засоби ППО.

Це і нові NASAMS, і іспанські, італійсько-французькі, дуже ефективні системи, німецькі та британські системи. Це десятки комплексів, які надійно та ефективно можуть захищати великі міста та території. І, звісно, об’єкти енергетичної інфраструктури. Що стосується інших територій, то прагнутимемо до того, щоб захистити і їх.