Хоч Польща країна насправді чудова, Та плаче там жінка, бо хоче додому…
Хоч Польща країна насправді чудова, Та плаче там жінка, бо хоче додому… Житло надали, допомоги багато, А діти питають щоденно про тата.
В Іспанії тепло, бо південь Європи, Але всі думки про холодні окопи. В Німеччині пиво, в Італії – кава «Коли вже додому?» – питання до мами.
Одна десь у Бельгії, наче б то рада, Тут друзі і вафлі, тут смак шоколаду Та сумно щовечора, бо аксіома: На світі найкраще буває удома!
Румунія також доволі привітна, Тут ціла родина, бо багатодітна. Здається живіть, що для щастя ще треба, А їм би додому, під мирнеє небо…
Хтось навіть осів, повертатись не буде. Хоч знає, суспільство,за «зраду» засудить, Бо людям, на жаль, дуже часто здається, Що всім, окрім них, дуже легко живеться.
А що на душі, то ніхто не спитає, У того, хто дім свій навік покидає. А рішення те дуже важко дається, Бо серце, воно з Батьківщиною б’ється.
У Франції смачно, у Чехії чисто, Весна в Нідерландах доволі барвиста В Литві прохолодно, але добрі люди, Проте, як удома, ніде вже не буде…
Не радують щирі усміхнені лиця В красивій, чужій європейській столиці. Бо хочеться в батьківську хату, на ґанок, І фірмовий мамин пиріг на сніданок.
В обійми коханого теплі і щирі, І хочеться в спокої, хочеться в мирі Прожити до старості…
Бо аксіома: Ніде на землі не буває, як вдома.
