Хто в Україні отримує 200, 300 і 400 тисяч гривень пенсій: названо імена щасливчиків
Поки більшість українців отримує 2-6 тисяч грн пенсій, є ще й “елітні” пенсіонери, які можуть отримувати навіть 400 тисяч гривень на місяць.
В Україні є десятки пенсіонерів, які щомісяця отримують по 200, 300, а то й майже 400 тисяч гривень.
Про це йдеться у розслідуванні проєкту «Хапуга.ua».
Низькі пенсії в Україні
Пенсія в Україні — це не винагорода за десятки років роботи. Це перевірка на виживання. За даними від Пенсійного фонду, в 2025 році мінімальна виплата складає 2361 грн. Середня ж пенсія сьогодні трохи перевищує 6 тисяч гривень. Саме стільки держава виплачує людям, які все життя працювали. Проте в цих цифрах немає нічого середнього. Ані в селі, ані в місті — тим більше в обласному центрі — цих грошей не вистачає практично ні на що.
І можна було б подумати, що така пенсійна реальність — це виключно про «простих людей». Тих, хто не мав регалій, звань і камер на концертах. Але ні. Навіть статус, публічність і десятки років культурної роботи не гарантують тобі нічого, крім черги в аптеці.
Співак Іво Бобул вийшов на пенсію з сумою, яку важко назвати гідною.
«П’ять тисяч гривень, пам’ятаю. Смішно стало. Не єдине, що там нагороди і все.Ну, так, порахували п’ять тисяч.Потім вже з кожним роком там якось вони перераховували.І зараз десять», — розповів народний артист України Іво Бобул.
Сьогодні його пенсія — 10 тисяч гривень. Але, як сам визнає, навіть цю суму озвучувати соромно.
«Має бути, щоб не було соромно людям казати. Коли питають, яка у тебе пенсія, я іноді не кажу. А мені просто соромно сказати», — каже він.
Бо в країні є ті, хто отримує не вдвічі більше, не втричі — а в тридцять, сорок разів. І це не народні артисти, не лікарі, не науковці. Каже, попри 50-річний стаж на сцені на нормальне життя в Києві не вистачає.
В Україні мільйони пенсіонерів виживають на 3-6 тисяч гривень на місяць. Вони рахують кожну купюру, відкладають на ліки, економлять на їжі.
Хто отримує величезні пенсії
А є й інші пенсіонери. І вони нічого не відкладають — навпаки, можуть дозволити собі практично все й одразу. Бо щомісяця від держави отримують суми, за які більшість українців працює цілий рік.
Лише перші два роки повномасштабної війни держава витратила майже 10 мільярдів гривень на довічне утримання суддів у відставці.
Це не пенсійні накопичення, не благодійність і не разова допомога. Це — щомісячні виплати з бюджету, які гарантовані законом. І яких не торкаються ні економічна криза, ні мобілізація, ні урізання інших видатків. Суми — шестизначні. Отримувачі — десятки колишніх суддів по всій країні.
Наприклад В’ячеслав Потапчук — колишній суддя П’ятого апеляційного адміністративного суду. Його щомісячна пенсія — 329 тисяч гривень — ще один приклад того, як виглядає довічне утримання в українських реаліях. Свою пенсію Потапчуку, як і Шапталі, також довелось відвойовувати у Пенсійного фонду через суд — і також цілком успішно, тепер його пенсія в понад сто разів більша за прожитковий мінімум.
Наступний в рейтингу — Богдан Пошва, колишній суддя Верховного суду, щомісяця отримує 262 тисячі гривень.
Стільки ж було і торік. Проте сам суддя вважає, що держава йому винна набагато більше.
«Від жовтня 2016 року до січня 2024 мені не виплачено 95% моєї суддівської винагороди, тобто заробітної плати. Незважаючи на всі звернення до міністра фінансів, до судів, до Пенсійного фонду, до Кабінету міністрів, до Верховного суду, ніхто не відповів, чому не виплатять суддівські винагороди. Уявіть, який борг мені сформувала держава переді мною? Це десь 15-16 млн», — каже Богдан Пошва, суддя Верховного суду у відставці.
При цьому, коли мова заходить про пенсії більшості українців, Пошва говорить про «диспропорцію» і «нонсенс». Але підкреслює — судді до цього не мають жодного стосунку.
Попри високий рівень пожиттєвого забезпечення, декларація Пошви виглядає дещо скромніше, аніж в інших учасників рейтингу — земельна ділянка в Бучанському районі площею 2.2 га зареєстрована на дружину, квартира в Києві та ще дві ділянки в селі Мшанець в Тернопільській області загальною площею 36,5 га.
На рахунках Богдан Пошва зазначає понад 8 млн грн, 9 тис. євро та 7 тис. 200 дол.
А от Віктор Гонтарук — суддя Сьомого апеляційного адміністративного суду, якому в кількох публікаціях приписували пенсію в 250 тисяч гривень, у розмові цю інформацію спростував.
«Це неправда, сонечко, я отримую 33-32 тис грн пенсі. Я не знаю, звідки у вас ця інформація про 250 тисяч, але це не відповідає дійсності. Ніколи в житті не було такої пенсії, в мене максимальна пенсія була 49 тис., а зараз 33», — сказав Віктор Гонтарук, суддя Сьомого апеляційного адміністративного суду у відставці
Утім, в декларації за 2024 Гончарук вказує 844948 тис. грн пенсії, тобто трохи більше 70 тис. грн на місяць.
Чому ці всі цифри не збігаються — сказати складно. Але й не в цьому суть. Суть у тому, що поки одні пенсіонери дотягують до зарплати дітей, інші — без поспіху змінюють квартири на гектари.
Але навіть на тлі шестизначних пенсій деяких суддів — є одна, що вибивається з усіх рейтингів. Майже 400 тисяч гривень щомісяця. Найвища пенсія в Україні. І належить вона Наталі Шапталі — колишній голові Конституційного суду. Виплати такого розміру їй довелось вимагати через суд в Пенсійного фонду через зниження виплат до 50% від зарплати.
За рішенням суду Шапталі повернули всі 90% відсотків від розміру заробітньої плати і її пенсія стала сягати 400 тис.
Але ще більш вражаюче виглядає список її майна. За інформацією з реєстру прав на нерухоме майно, цьогоріч вона стала власницею ділянки в котеджному містечку Нова Конча-Заспа Кристал в Ходосівці.
За даними держгеокадастру, її вартість — 14 мільйонів гривень. Також у власності екссудді — ділянка в селі Ходосівка. Ще 1,6 гектара лісу — окрема ділянка неподалік. У Києві — квартира на Печерську на 126 квадратів, чотирикімнатна в ЖК «Малахіт» площею 195 кв. м та ще одна квартира в ЖК «Червонозоряний» на 97 квадратів.
Ще частина нерухомості зареєстрована на її чоловіка — Шаптала Юрія. За ним в реєстрі значиться двокімнатна квартира на Печерську площею 82 кв м в тому ж ЖК, що й в дружини. Має чоловік ще один будинок в Ходосівці, а геть неподалік, в селі Лісники, цілий маєток — триповерховий будинок з власним футбольним полем площею 288 кв м, звідусіль оточений парканом та високими деревами.
Чи багато пенсіонерів в Україні можуть дозволити собі такий спосіб життя? Навряд. Проте й Наталя Шаптала — лише одна з багатьох.
Та на фоні суддів і прокурорів вирізняється той, кого по праву можна назвати найбагатшим пенсіонером країни, адже в суддів частину виплат складає довічне утримання, а тут пенсія в чистому вигляді. До списку потрапив колишній народний депутат Сергій Ківалов.
Той самий «регіонал» Ківалов, якого називали тіньовим куратором судової системи при Януковичі і якого в народі охрестили «підрахуєм» за сфальсифіковані результати президентських виборів в 2004.
Саме за його підтримки були підписані «Харківські угоди» в 2010, які дозволили російському флоту базуватись в Криму, а також диктаторські закони в 2014, які обмежували право українців на свободу слова. Це саме Ківалова разом з Колесніченко нагородив медаллю Пушкіна Путін.
Як відомо, обидва є авторами скандального мовного законопроекту, який прирівнював російську до української на державному рівні.
З огляду на такий послужний список, виникає резонне питання — як саме в сучасній Україні він досі отримує все від держави, замість бодай чогось втратити.
Його пенсія — близько 246 тисяч гривень. Як і кілька інших учасників рейтингу, такої пенсії він добився через суд, пред’явивши документи про зарплату як депутата та ректора.
У 2018 році його пенсія складала трохи більше 11 тисяч на місяць, в 19 вже майже 14 тисяч. В той же період в університеті його зарплата за один місяць злетіла від 84 тисяч до 442 тисяч гривень, на що Ківалов і спирався в суді, вважаючи це підставою для підняття пенсійних виплат.
І вже в 2020, відповідно до рішенню суду, Ківалов став отримувати аномально високу пенсію, найвищу в Україні поза суддівського рейтингу.
Щоправда, ймовірно після цьогорічної індексації його пенсія дещо наблизилась до більш адекватних цифр — як повідомляють в мережі, Ківалов тепер отримує 51 тис. грн.
Але ще більш вражаючою за саму суму виглядає нерухомість, з якою пов’язане ім’я Ківалова. Йдеться про добре відомий в Одесі замок «Гаррі Поттера». Формально — він не належить Ківалову, а зареєстрований на балансі очолюваного ним Міжнародного гуманітарного університету.
Утім, у 2024 під час одного з російських обстрілів Ківалов зазнав поранення саме в цьому маєтку. Його евакуювали з приміщення в халаті — що, м’яко кажучи, ставить під сумнів лише «адміністративне» призначення будівлі.
Колись Ківалов публічно заявляв, що збирається продати замок. Але станом на зараз — не продав. І, схоже, не планує, бо маєток досить швидко відреставрували та відновили.
За його донькою — Тетяною Ківаловою, крім десятка будинків та квартир в Одесі, числиться і будинок в Києві, який раніше належав самому Ківалову. 672 квадрати просто на Оболонській набережній. Вартість — кілька мільйонів доларів!
Саме поруч із цим будинком ми спілкуємось із народним артистом України Іво Бобулом, пенсіонером, що отримує 10 тисяч гривень. Контраст між його пенсією і статками родини пенсіонера Ківалова, погодьтеся, надто промовистий.
«Як вони рахують, я не знаю, по яких критеріях, у одного 100 тисяч з чимось, у іншого, ну я не люблю рахувати, але просто незрозуміло, як. Хтось сам собі виписує, чи я не знаю», — каже Іво Бобул, народний артист України.
Та й географією України ця історія не обмежується. За даними Pandora Papers та «Слідство. інфо», на Тетяну Ківалову оформлено щонайменше п’ять об’єктів нерухомості у Лондоні.
Три з них, вартістю понад 13 мільйонів доларів, були придбані через офшорні компанії ще тоді, коли сам Ківалов мав мандат народного депутата. Але найбільше вражає не він один, і не його особисте майно. А те, наскільки легко все це існує паралельно з реальністю більшості українських пенсіонерів. Реальністю, де 2 з копійками тисячі гривень — це офіційно «нормально».
Ці історії — не про винятки. І не про поодинокі випадки. Це — система. Судді, прокурори, колишні депутати, багато з них офіційно у відставці, фактично — на довічному утриманні. І в умовах, коли країна воює, економіка тримається на податках малого бізнесу, а мільйони людей виживають на 3–6 тисяч гривень — ці пенсії виглядають не як винагорода, а як виклик.
