«Кірочка заплакала, а з кутка кімнати йшов чорний дим»: шестикласник врятував з вогню 2-річну сестричку
У Полтаві 11-річний Олександр Дем’яненко врятував з вогню свою 2-річну сестричку Кіру. Пожежа у квартирі житлового будинку виникла зранку. Вогонь за лічені хвилини розповсюдився по всьому помешканню, а вдома були тільки діти. Не розгубившись, Сашко швидко виніс сестричку на вулицю. Днями начальник Головного управління ДСНС України у Полтавській області Володимир Салогуб відзначив хлопця, вручивши йому грамоту та планшет. Як шестикласник місцевої школи № 20 завдяки правильним діям врятував себе та маленьку Кіру, читайте далі.
— Того жовтневого ранку чоловік Юрій пішов до лікарні, бо мав певні проблеми зі здоров’ям, — розповіла «ФАКТАМ» мама дітей Вікторія Дем’яненко. — Я ж відпросилась із роботи та сиділа вдома із дітьми. Коли Юрій вийшов із маршрутного таксі й повідомив, що вже за 5−7 хвилин прийде, я одяглась і вийшла з квартири на роботу. У сина саме тривав онлайн-урок, а донька дивилась мультфільми по телевізору. Коли дійшла до роботи, зателефонував син Олександр й сказав, що сталась пожежа. Я попросила забрати Кіру і тікати на вулицю. Негайно викликала рятувальників. У під’їзді діти зустріли тата, він намагався зайти до охопленої полум’ям квартири, аби хоч щось винести цінне, але там була вже купа диму. Сусіди не могли навіть відчинити двері своїх квартир, тому мусили сидіти вдома із мокрими ганчірками на обличчі.
Прибігла і я, щоби заспокоїти сина та доньку. Олександр розповів, що він почув, як заплакала сестричка, повернувся — із кутка йшов дим. Кірочку забрав спочатку у коридор, а потім виніс на вулицю. Донечка дуже злякалася. Вона отримала стрес і перший час погано спала. Тому плануємо показати її медикам, бо невідомо, як все вплине на подальше її самопочуття.
Сашко показує, звідки з’явився дим
— Олександр не розгубився і виніс з вогню маленьку сестричку. Раніше ви обговорювали із ним алгоритм дій при пожежах?
— Їм про це неодноразово розповідали у школі. Та й ми вели бесіди про свічки та сірники. То ж я впевнена, що причиною займання точно стали не дитячі пустощі, ми електрозапальничкою запалювали плиту. Попередній висновок рятувальників — коротке замикання. Син знав, що на електрику не можна лити воду, то ж у перші хвилини пожежі він лив її з чайника на килим та диван, але вогонь приборкати не вдавалось, бо це легкозаймисті речі. Вважаю, що Саша вчинив дуже мудро і не розгубився, бо навіть сусіди потім казали, що через стрес відразу кинулись набирати воду у відра, хоча на балконі був вогнегасник.
Начальник Головного управління ДСНС України у Полтавській області Володимир Салогуб вручає хлопчику грамоту та планшет
— Син, мабуть, дуже турботливий братик?
— Аж занадто, сестричку обожнює до безтями, постійно гуляє із нею. Знаєте, що перше сказав син, як ми побачились? Що йому сумно через те, що не зміг нічого зробити, аби загасити вогонь. Та я заперечила йому, адже він зробив найважливіше — врятував сестричку. Все інше — наживемо.
— Що зараз із квартирою? Чи можливо її відновити?
— Вона однокімнатна і ми довгий час її орендували. Вціліли ванна, унітаз, рукомийник… А ще — рибки, які нещодавно подарувала чоловіку на день народження. Коли після того, як все загасили, я зайшла всередину, впала у ступор. Не знала, куди мені йти, з чого починати. Глянула на чорний через кіптяву акваріум — а там між камінням рибки плавають. Тому взяла друшляка для макаронів і почала вичерпувати їх звідси, руками ловила. Можливо, це був певний знак, що життя триває, адже якщо рибки вижили при такій температурі — то це справді диво. Тимчасово вони живуть у моєї колеги по роботі, вірю, що скоро їх заберемо назад.
З документів вціліли лише свідоцтва про народження. Все, що обгоріло, винесли. Збили стіни до цегли, позатирали все від сажі. Зробили нову проводку, потинькували стіни. Днями поставили склопакети. За це подяка небайдужим людям, родичам, в яких ми наразі проживаємо.
Мама дітей Вікторія Дем’яненко каже, що син вже хоче стати рятівником
— Після пережитого Саша певно хоче бути рятувальником?
— Коли сина нагороджували, то ми проходили повз дошки пошани і він заявив: «Мамо, якщо я буду рятувальником, то моя світлина теж тут буде знаходитись!» Тому цілком можливо, що з професією дитина визначилась. Героєм себе син не вважає, каже, що зробив те, що повинен був.
