Курська операція визначить, ким Сирський увійде в історію або генієм маневрів, або – The Telegraph

Зухвала операція вторгнення 59-річного головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського в Курську область Росії привернула увагу до його постаті. Хтось називає його “бахмутським м’яснuком”, а хтось геніальним генералом.

Видання The Telegraph присвятило фігурі головкому велику статтю, в якій, зокрема, зазначається, що не всі в Україні спокійно ухвалили його призначення замість Валерія Залужного на посаді головнокомандувача Збройних сил України.

“Він був надто консервативним, надто контрольованим, надто готовим витрачати життя своїх солдатів… Сміливе вторгнення 59-річного генерала в Курську область Росії змінило цю точку зору – до певної міри”, – зазначає видання.

“Все чи нічого”

Якщо раніше Сирського дорікали за впертість, відсутність фантазії та жертвування життям солдатів заради тактичних досягнень, то тепер його хвалять за планування та виконання однієї з найбільших, найсміливіших і на сьогоднішній день найуспішніших несподіванок війни.

Надзвичайно ризикований гамбіт викликав і замилування, і тривогу. Наприклад, нардеп Мар’яна Безугла цього тижня назвала генерал-полковника Сирського “українським Жуковим”. Комплімент неоднозначний. З одного боку, радянський генерал привів Червону армію до перемоги над нацuстами. З іншого – “Сирський виводить війну на якийсь новий рівень маневрів Другої світової, де ставка робиться на втрату чи захоплення цілих регіонів, але яка ціна та які перспективи? Я впевнена, що навіть у нього немає чітких відповідей. Це гра “все чи нічого”. Сюрпризи не закінчилися”.

Успіх у Курську не дається безкоштовно. Україна втрачає деяких своїх найкращих солдатів у боях там. На Донбасі росіяни прискорили наступ і стукають у двері Покровська.

Найближчі тижні покажуть, “Курськ” – майстерний удар, який зламав війну, або остаточна, жахлива помилка. Результат може вирішити війну і те, якою історія запам’ятає Олександра Сирського.

Курськ вже трохи змінив погляди на нього. Один ветеран сказав: “Серед піхоти він відомий як дуже консервативний хлопець із прямою тактикою. У мене була така ж думка про нього до Курська. Я приємно здивований, як йому вдалося зберегти підготовку та перші удари від ЗМІ та Telegram-каналів”.

Його рішення тримати плани таємно від західних союзників, а також від більшості українських військових та уряду, здається, було виправданим.

Має підлеглих, а не друзів

Генерал-полковник Сирський, як і офіцери його покоління, є продуктом радянської армії.

Генерал народився 1965 року у Володимирі, на схід від Москви, та переїхав до України підлітком. Сирський навчався у Московському вищому військовому командному училищі, перш ніж розпочати військову кар’єру. Після здобуття незалежності його підрозділ був приєднаний до українських військових.

Він був командиром під час війни на Донбасі 2014 року, коли Росія розпочала своє перше вторгнення, і з того часу воює з росіянами. На момент осіннього масштабного вторгнення 2022 року він очолював сухопутні війська – фактично заступник Валерія Залужного.

Під керівництвом генерала Залужного він керував як успішною обороною Києва у 2022 році, так і шоковим бліцкригом, який відвоював Харківщину восени, що стало двома найбільшими перемогами України у війні.

Отже, коли Володимир Зеленський відправив Залужного у відставку у лютому, генерал-полковник Сирський став логічною заміною. Але й дорога 10-місячна оборона Бахмута, який остаточно перейшов до Росії у травні минулого року, також була серед його операцій.

Високі втрати в цій битві та його наполегливі спроби відбити її контрнаступом минулого літа викликали гостру критику. Піхотинці відчули, що він надто готовий пожертвувати їх життям. Стратеги вважали, що він відтягує надто багато цінних ресурсів, у тому числі деякі з найкращих українських штурмових підрозділів від головного контрнаступу у Запоріжжі.

Є багато історій про те, як командирам батальйонів і навіть рот було відмовлено в дозволі відступити з важко відкритих позицій, і вони несли великі втрати за наказом генерал-полковника Сирського: мікроменеджмент; зневага до життя власних людей; схильність віддавати нездійсненні накази; небажання довіряти Офіцерам на місцях. Насамперед, відмова сказати “ні” політикам, які вимагають нереальних цілей.

Однак його захисники кажуть, що ці нарікання є надзвичайно несправедливими.

Ті, хто працював з ним, вважають генерал-полковника Сирського добрим менеджером, методичним у своїх міркуваннях та зваженим у своїх рішеннях. Він має репутацію людини, яка “вариться” на фронті, а також практичного генерала з безпосереднім досвідом організації та ведення боїв.

Ніхто, кажуть його захисники, краще не розуміє, що потрібно, щоб змусити росіян зазнати невдачі – і якщо вони не зазнають невдачі, то мінімізувати шкоду, яку вони можуть завдати.

Вони наполягають, що він не менше переймається своїми людьми, ніж будь-який інший генерал. Всім командирам доводилося приймати рішення, які коштували життю.

Українська армія справді “жахливо дезорганізована”, каже одне з джерел. За словами співрозмовника, звинувачення у радянському мисленні часто є лише прикриттям для опору його спробам забезпечити навіть найскромніший ступінь узгодженості.

Він також набагато суворіший, ніж його попередник, з твердою вірою в силу ієрархії та ланцюга командування. Він має репутацію трудоголіка, який мало спить, призначає зустрічі на дуже ранній час, має підлеглих, а не друзів, і не зацікавлений у тому, щоб люди його любили.

Інакше кажучи, може бути важким начальником. Не дивно, деякі люди скаржаться на нього. Щодо Бахмута, то саме Зеленський зрештою наполягав на тому, щоб утриматися там, незважаючи на зростання витрат, зазначає видання.

Жорсткий генерал чи сталевий майстер маневру?

Повага генерал-полковника Сирського до ієрархії, можливо, зробила його більш податливим до побажань президента, ніж інші – і, як вважають, це одна з причин, чому Зеленський віддав перевагу йому Залужному – але його не можна звинувачувати в тому, що він дотримувався вказівок цивільного керівництва .

Він кинув виклик критикам, які називали його ворогом інновацій. Солдат на передовій, який назвав генерал-полковника Сирського “лuсим гравцем” через його рідкісне волосся та консервативну тактику, розповів:

“Я також знаю, що протягом останніх шести місяців чи року він брав активну участь у розробці безпілотників системи. Він особисто спілкується з керівниками найефективніших підрозділів безпілотників… мабуть, він до них прислухається. Це одна його хороша риса”

Жорсткий, позбавлений фантазії м’яснuй генерал чи сталевий майстер маневру? Яка з цих двох надзвичайно різних репутацій залишиться, багато в чому залежатиме від результатів битв на Курську та Донбасі.

Генерал-полковник Сирський прийшов на посаду в лютому, коли армію було виснажено невдалим наступом на Запоріжжі, американська військова допомога була заморожена, а політична нездатність зрозуміти суть призову до армії призвела до того, що росіяни переважали чисельно і озброєнням.

Його першим серйозним рішенням був відступ із Авдіївки наприкінці зими. З того часу він керував важким та деморалізуючим відступом у Донецькій області. До Курська найближчим, що він міг назвати перемогою, було стримування російського наступу на Харківщині у травні.

Навіть це було зіпсовано легкістю, з якою росіяни перетнули кордон на початку тієї атаки. Внаслідок цього генерал-полковника Сирського почали закликати до відставки.

Це додає політичного аспекту нинішньому наступу: за чутками, Сирського намагався усунути голову Офісу президента Андрій Єрмак. Дехто припускає, що Курськ – це частково спроба генерал-полковника Сирського відкупитися.

Росіяни, що просуваються на сході, мають перевагу в повітрі, що дозволяє їм обстрілювати фронт бомбами, що планують, і величезну кількість людей, яких можна пожертвувати під час штурму на землі.

Україна сподівалася отримати F-16 та протиповітряну оборону, щоб протистояти першим, і більше артилерії, щоб протистояти другим. Жодна з них ще не прибула у достатній кількості, щоб змінити ситуацію.

Генерал-полковник Сирський та його люди, як і Червона армія 80 років тому, значною мірою покладаються на підтримку Заходу, щоб продовжувати боротьбу проти загарбників.

Однак не в усьому можна звинувачувати Захід. Рішення про вторгнення до Курської області явно послабило фронт на Донбасі. Ризики величезні та очевидні.

Ризикнув і Георгій Жуков. Його тріумфи також дорого коштували.

Одного разу він сказав Дуайту Ейзенхауеру, що зустрівши мінне поле, він просто наказав своїй піхоті атакувати, ніби мін там не було. Ейзенхауер був одночасно приголомшений та зачарований: жоден британський чи американський генерал не зміг би віддати такий наказ. Але він переміг.

“Історія буде судити генерал-полковника Сірського на тих же шальках терезів. Його спадщина може бути вирішена в найближчі кілька тижнів”, – підсумувало видання.