Курський прорив: Україна зазнає поразки, якщо не врахує три уроки з історії, – експерти

Сміливі ризиковані операції можуть принести як перемогу, так і поразку.

Сенсаційний успіх українського наступу в Курській області Росії безперечно увійде у світову історію воєн. Разом з тим ця ж сама світова історія може дати кілька важливих уроків, які варто врахувати українському військово-політичному командуванню, пишуть в авторській статті для Defense One двоє військових аналітиків – відставний полковник армії США Джон Джентіле та військовий історик Адам Гівенс.  unian.ua

Автори публікації визнають, що справжня мета української операції залишається таємницею, і не залучені до її планування можуть хіба що висувати свої здогадки. Однак це не принижує її успішності, яка в значній мірі є результатом ініціативи української сторони. Джентіле і Гівенс наводять три історичні приклади, які, на їхню думку, варто врахувати українцям у контексті Курської операції.

Війна за незалежність США: ініціатива та раптовість дають результат

Восени 1776 року Континентальна армія Джорджа Вашингтона, борючись за незалежність 13 колоній від Великої Британії, зазнала серйозної поразки в битві при Лонг-Айленді. Це був розгром, після якого більшість полководців воліли б припинити війну, але Вашингтон цього не зробив.

Натомість він направив рештки свого війська на інший напрямок і атакував ворожі гарнізони в Прінстоні та Трентоні на півдні Нью-Джерсі. Перетнувши по кризі річку Делавер, Вашингтон застав британців зненацька і розгромив обидва форпости. Результат виявився більш ніж тактичною поразкою англійців. Взявши Прінстон і Трентон, Континентальна армія фактично відрізала британські форпости на заході від їхньої головної бази в Нью-Йорку.

Зухвалий крок Вашингтона змусив британську армію побігти назад до безпечного Нью-Йорка. Ця несподівана перемога повстанців дозволила їм перехопити ініціативу і підняти моральний дух, який вже не згасав до кінця війни.

Корейська війна: ризик, який окупився, і покарана самовпевненість

У вересні 1950 року армія ООН, що складалася із військовослужбовців США та Республіки Корея, під командуванням генерала Дугласа Макартура здійснила вкрай ризиковану морську висадку в районі міста Інчхон.

На той момент більшість американських та південно-корейських сил були затиснуті на крайньому півдні Корейського півострова. Макартур вирішив висадити десант просто в центрі півострова і таким чином розрізати його навпіл, змусивши Північну Корею або відвести війська назад, або втратити їх в оточенні.

Показово, що Макартур довго не міг отримати дозвіл на таку операцію, бо її вважали надто ризикованою.

“Певним чином протидія Інчхонському плану Мак-Артура нагадує критику, яку Україна отримала в перші дні вторгнення під Курськом. Операція була надто ризикованою, стверджували скептики. Українські війська вже були щільно задіяні вздовж лінії фронту з Росією, і вони не могли дозволити собі матеріальні та людські витрати, яких спричинило б вторгнення на Курщину”, – зауважують Джентіле і Гівенс.

Але висадка в Інчхоні спрацювала. Це дозволило військам ООН здійснити швидкий прорив і у короткий строк деокупувати всю територію Південної Кореї.

Однак зрештою Макартур переоцінив свої таланти і везіння. Продовжуючи гнати армію КНДР на північ, самовпевнений генерал знехтував чіткими даними розвідки, які вказували на те, що китайська армія готується вступити у війну на боці Пхеньяна.

Наприкінці жовтня 1950 року китайці масовано перейшли кордон і атакували війська ООН, завдавши їм болючої поразки. Протягом наступних кількох місяців китайська армія витіснила американців аж до Сеула, і кривава війна, яка здавалася майже виграною, затягнулася ще на понад два роки.

“Для України урок Макартура такий: не дозволяйте початковому успіху сміливих військових дій породити нестримну довіру; не будьте настільки впевнені у своїй майстерності, щоб нехтувати можливостями та намірами свого ворога”, – пишуть аналітики.

Німецько-радянська війна: мотивація солдатів завжди має значення

Влітку 1943 року радянські війська контролювали виступ лінії фронту навколо Курська, відомий як Курська дуга. 4 липня німецька армія почала сміливий рішучий наступ, прагнучи зрізати виступ і завдати СРСР нової розгромної поразки. Однак після місяця запеклих боїв німецький наступ провалився, а Червона Армія почала контрнаступ, результатом якого у підсумку стало визволення майже усієї Лівобережної України.

На думку Джентіле і Гівенса однією з причин поразки німців у цій битві було те, що вони воювали за розширення імперії Гітлера, що давало солдатам не надто багато мотивації. Натомість радянські солдати вірили, що вони борються за виживання власного народу і держави, що є значно потужнішою мотивацією.

“Сьогодні Курськ дає багато уроків для українців. Попри сміливість нинішнього вторгнення, українці повинні бути готовими прийняти [об’єктивну реальність], коли просування їхніх військових сил досягне кульмінації. Вони неминуче досягнуть точки, в якій, якщо вони не перейдуть до оборони — або в Курську, або в Україні — вони ризикують зазнати катастрофічної поразки”, – пишуть аналітики.

Джентіле і Гівенс також вважають, що сучасним росіянам і, зокрема, Володимиру Путіну, слід винести уроки із поразки Німеччини у Другій світовій війні: ворога, який захищає свою батьківщину в боротьбі за її існування, важко перемогти. Особливо це стосується випадків, коли ворог застосовує сміливі, ризиковані операції, які є послідовними та підтримуються наступними досягнутими цілями.

Курська операція ЗСУ: останні новини

Як писав УНІАН, Курський прорив знищив чотири міфи про Росію, які Путін плекав 20 років. Журналісти Foreign Policy перерахували чотири пропагандистські бульбашки, які луснули під Курськом.

Також ми розповідали, що в Курській області Україна не тільки поповнила фонд для обміну полоненими, але й для обміну територіями. Військовий оглядач Денис Попович не виключає, що Курська операція може розширюватися за рахунок взяття під контроль ЗСУ нових російських населених пунктів.