Лавров визнає суверенітет України в обмін на позаблоковість: у чому полягає російська пастка

Днями, виступаючи на Генеральній асамблеї ООН, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров відзначився доволі дивною як для представника Кремля заявою про готовність його країни визнати державний суверенітет і територіальну цілісність України. Такий заголовок облетів світову пресу, але насправді російські дипломати знов намагаються затягнути міжнародну спільноту в пастку фальшивих переговорів, адже домовленості з путінською Росією, як показує практика, нічого не варті. .obozrevatel.com

Лавров намагається знайти виправдання війни в документах про незалежність України

Зокрема, пряма мова російського міністра містила такі тези: “Ми (Росія. – Ред.) ще 1991 р. визнали суверенітет України на основі Декларації про незалежність, яку вона ухвалила, виходячи із СРСР. У Декларації записано багато чого хорошого, у тому числі те, що вони (Україна. – Ред.) поважатимуть права національних меншин, російської (вона там прямо згадана) та інших мов. Потім це все увійшло до їхньої Конституції. У Декларації про незалежність одним із головних для нас був момент, що Україна буде позаблоковою країною, не вступатиме до жодних військових альянсів. У тій редакції за тих умов ми підтримуємо територіальну цілісність цієї держави”.

Далі Лавров, використовуючи безглузді штампи російської пропаганди, зазначив, що після Революції Гідності 2014 року в Україні “заявили, що скасовуватимуть статус російської мови в Україні, та оголосили похід озброєних бойовиків на Крим, щоб захопити Верховну раду Криму. Ці люди (мешканці Криму. – Ред.) просто стали на захист своїх будинків, мови, традицій. Провели референдум. Тоді Крим одразу приєднався до Росії”.

Тому зі слів Лаврова можна зробити доволі несподівані висновки. За логікою російського міністра, якщо Україна відмовиться від наміру вступити до НАТО і відновить статус російської мови у низці своїх регіонів, Росія готова повернутися до визнання її територіальної цілісності, попри те, що РФ уже анексувала та офіційно включила до свого складу Крим, Луганську, Донецьку, Запорізьку та Херсонську області (хоча не всі території повністю контролює). Однак деградація кремлівської дипломатії сягнула такого рівня, що голова МЗС Росії у своєму виступі не зміг правильно озвучити фундаментальні складники історичного процесу після розпаду СРСР.

Російський міністр сплутав Акт проголошення незалежності й Декларацію про суверенітет України

Потрібно нагадати, що не існує такого документа, як Декларація про незалежність України. Основоположний документ, у якому був зафіксований вихід України зі складу СРСР, має назву Акт проголошення незалежності України, який був ухвалений 24 серпня 1991 року. В ньому немає жодної згадки про позаблоковий статус держави та інші фантазії Лаврова, на підтвердження чого можна навести повний текст Акту: “Виходячи зі смертельної небезпеки, що нависла над Україною у зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи із права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ. Територія України неподільна та недоторканна. Відтепер на території України діють виключно Конституція та закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення”.

Очевидно, що російський міністр сплутав його із Декларацією про державний суверенітет України, ухваленою 16 липня 1990 року, яка на той момент не означала виходу зі складу СРСР. Там дійсно є згадка про позаблоковий статус тоді ще Української Радянської Республіки: “Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти та не набувати ядерної зброї”.

Мовне питання в Декларації згадується лише в такому аспекті: “Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості та традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя”. “Українська РСР самостійна у розв’язанні питань науки, освіти, культурного та духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, які проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку”. Тому особливого статусу чи взагалі згадки про російську мову в документі немає, адже рівність культурних прав має бути забезпечена всім національностям на території України, а не тільки росіянам.

Російська агресія робить будь-які зобов’язання України перед РФ фактично недійсними

Відтак варто нагадати малошановному міністру Лаврову, що його держава розпочала відверто ворожі дії проти України на початку 2014 року, серйозно порушивши територіальну цілісність України незаконною окупацією та анексією Криму, а також створенням і підтримкою військових сепаратистських сил на Сході країни. На той момент Україна дійсно мала позаблоковість як одну з концепцій своєї зовнішньої політики, однак брутальне порушення українських кордонів Росією змусило переглянути ці плани з огляду на те, що світ не доклав належних зусиль із зупинення російської анексії Криму. Ба більше, зобов’язання Росії згідно з Будапештським меморандумом були також брутально порушені як 2014 року, так і 2022, коли РФ розпочала повномасштабну агресію проти України.

Тому після скоєння Росією тисяч воєнних злочинів проти України, включно з самою війною, все апелювання Лаврова до документів багаторічної давності втратили свою актуальність. Єдиним шляхом повернення до обговорення хоч якихось умов тих угод можна тільки після повернення ситуації до ситуації на момент проголошення незалежності України. Відтак Росія має повернути Україні всі території в кордонах 1991 року, а тоді ставити питання про обговорення позаблокового статусу та статусу російської мови. Зрозуміло, що Кремль на це не піде за жодних обставин, тому глава російського МЗС вчергове невдало намагався “обдурити” Україну і світ, але тільки підтвердив свою абсолютну некомпетентність.