Легалізація українців в ЄС. Чому тимчасовий захист краще статусу біженця

Що треба знати про легальне перебування за кордоном під час війни в Україні

Українці, які рятуються від війни у країнах Європи, хвилюються за правильне оформлення свого легального перебування за кордоном. Одне з найважливіших питань – чи просити статус біженця та які права дає тимчасовий захист.

TRAVEL РБК-Україна розповідає про різницю між статусом біженця і тимчасовим захистом на основі пояснень з офіційного сайту ЄС та фахівців Української Гельсінської спілки.

Загальний захист у країнах ЕС – правовий статус українців, які рятуються від війни

Країни ЄС, які приймають українських біженців з 24 лютого, запровадили спеціальний захист, за яким шукачі притулку можуть перетинати кордон за спрощеною процедурою і отримати низку прав.

При цьому в кожній країні залишаються в силі власне законодавство щодо надання міжнародного захисту.

Тимчасовий захист українців через війну в Україні у країнах ЄС регулюється Директивою, яка набула чинності 4 березня 2022 року.

Згідно з цим рішенням, право на тимчасовий захист у будь-якій країні ЄС мають ті, хто проживав в Україні на постійній основі і виїхав з країни, щоб уникнути війни з 24 лютого 2022 року. Тимчасовий захист діє мінімум рік, термін може бути продовжений залежно від ситуації в Україні.

Права, які отримують втікачі від війни зі статусом тимчасового захисту в ЕС:

• Право на проживання
• Доступ до житла
• Соціальна допомога
• Медична допомога
• Опіка над дітьми та підлітками без супроводу
• Доступ до освіти для дітей та підлітків
• Доступ до ринку праці

В чому особливість статусу біженця: головне

Статус біженця — це індивідуальне право на міжнародний захист. Його надають через певний час після розгляду справи під час адміністративного та юридичного процесу.

Компетентні органи визначатимуть, чи є у прохача обґрунтована небезпека бути переслідуваними через расу, релігію, національність, належність до певної соціальної групи чи політичні переконання. Навіть після отримання цього статусу він може бути відкликаний, якщо з’являться нові підстави для його перегляду.

 

Між тим, тимчасовий захист надається негайно для переміщених осіб, які втекли від збройного конфлікту – часто відразу після перетину кордону.

Хоча тимчасовий захист не пов’язаний з міжнародним захистом, але зменшує в ньому потребу, адже людина отримує необхідні права та умови для життя.

Надання статусу міжнародного захисту не залежить від тимчасового захисту. Статус біженця надається особливою процедурою перед компетентними національними органами в державах-членах.

Відповідно до законодавства ЄС подати заяву на міжнародний захист (статус біженця) треба у першій безпечній країні після перетину кордону.

Заявники на статус біженця мають подібні права з тимчасовим захистом, але є деякі відмінності – наприклад, особа може отримати доступ до ринку праці через 9 місяців, якщо до того моменту її справа не отримала остаточного рішення. Заявників на статус біженця можуть забезпечувати житлом, одягом та медичною допомогою на закритій території.

Тим часом, формальності при наданні тимчасового захисту мінімізовані, тому процедури займають небагато часу в порівнянні з набуттям статусу біженця.

Варто знати, що у разі відмови у міжнародному захисті людина, яка має право на тимчасовий захист (біженці від війни в Україні), продовжує користуватися

тимчасовим захистом до закінчення його терміну дії.

Ті, хто має право на тимчасовий захист, можуть подати заяву про надання статусу біженця будь-коли.

Що передбачає тимчасовий захист у країнах ЕС на час війни в Україні

Тимчасовий захист для біженців з України після 24 лютого триватиме до 4 березня 2023 року.

Якщо причини надання тимчасового захисту не зникнуть – тобто залишатиметься небезпека для життя при поверненні в Україну – тимчасовий захист буде двічі автоматично подовжений на 6 місяців – загалом до 4 березня 2024 року.

Після цього Європейська Комісія може запропонувати продовжити тимчасовий захист ще на один рік.

На відміну від статусу біженця, статус тимчасового захисту не обмежує людину в пересуванні іншими країнами. Особливо це стосується тих, хто може подорожувати на підставі безвізового режиму. Тобто після реєстрації та отриманні допомоги в одній країні можна вільно їхати в інші країни – протягом 90 днів після в’їзду на територію ЄС.

При цьому користуватися правами, отриманими від тимчасового захисту, можна лише в державі, яка надала дозвіл на проживання. Втім, інша держава-член ЕС також може вирішити видати інший дозвіл на проживання.

Директива про тимчасовий захист діє у всіх країнах-членах ЄС, крім Данії. Також тимчасовий не надають в країнах Шенгенської зони, які не є членами ЄС: в Швейцарії, Норвегії, Ліхтенштейні, Ісландії.