“Лише диво могло б мене врятувати”: мережу вразила прощальна записка 22-річного француза, який загинув в боях за Україну. Фото

У мережі поширили прощальну записку, написану 22-річним бійцем Інтернаціонального Легіону Андреасом Галлоцці своїй родині. У ній громадянин Франції, котрий вирушив захищати Україну з перших днів повномасштабного російського вторгнення, зазначив, що на війні його могло б врятувати тільки диво, але він не жалкує про свій вибір.

Воїн загинув 16 лютого 2023 року в боях під Новоселівським Сватівського району, що на Луганщині. Останні слова захисника в роковини його смерті виклав у Facebook його знайомий Олівер Жуе, український переклад зробила Єлизавета Юхнова.

Андреасу Галлоцці родом із департаменту Йонна в Бургундії було всього 22 роки. Знайомі кажуть, що він завжди хотів бути військовим, у 2020-му приєднався до французького 17-го інженерно-парашутного полку.

А у 2022 році молодий чоловік поїхав із Франції, щоб захищати демократію, Україну, українців та Європу. В Інтернаціональному легіоні, де Андреас отримав позивний “Френчі” (Frenchie), побратими відзначали, що він був рішучим і з задоволенням виконував свій обов’язок.

У телефонних розмовах з мамою Едіт син повторював: “Мамо, мені добре там, де я зараз. Я знаю, для чого я приїхав. Я розумію, на що я йду”. А одного разу на передовій він їй сказав: “Мамо, тут 14-18 (*роки Першої світової війни) у XXI сторіччі”.

Його двоюрідний дідусь, чию історію Андреас та інші члени його родини чули й добре знали, загинув під час боїв 1918 року, насамкінець сказавши: “Все добре”.

В особистих речах Андреаса Галлоцці, які повернули сім’ї побратими з Інтернаціонального легіону, його мама знайшла записку з вказівкою для родини, де шукати його останні слова в телефоні. У “замітці вже запізно” воїн написав:

“Війна – це прокляття людства, тому, що війна ніколи не вмирає. Завжди будуть справедливі причини, за які варто битися і вмирати за необхідності, боротися проти божевільних, які хочуть зруйнувати все, що їх оточує, заради власного Его… Нічого іншого, крім дрібниць”.

А потім Андреас додав іще одну замітку з назвою “Останні слова”, вказавши, що подальший текст був натхненням від листів французьких солдатів Першої світової війни. Друг іноземця зазначив, що він добровільно обрав текст, можливо тому, що той зачіпав його найбільше, тож боєць адаптував фрази, додаючи власні слова.

“Останні слова” Андреаса Галлоцці:

“Моя найдорожча мама, люба родина, мої вірні друзі. Для мене війна скінчилася, але я ні про що не жалкую, я бачив достатньо героїзму і страхіть.

Я молюся, щоб ваша доля була більш милостива. Наше життя – коротке. Я вдячний небу за всі радості, за все щастя і випробування, які приготувала мені доля.

Моє життя було чудове і майже наповнене.

Ці декілька фраз будуть моїми останніми. Я прожив свої останні години, переглядаючи усі фото з вами, мої дорогоцінні спогади.

Лише диво могло б мене врятувати. Я знав, що ця місія могла бути занадто небезпечною, однак я чоловік впертий, не хотів залишати своїх друзів їхати самим у центр цього пекла.

Війна робить людей божевільними. Я виконав свій обов’язок, відстояв честь Франції, України і Європи. Я не відчуваю жодних докорів сумління щодо від’їзду в Україну, я знайшов сенс свого життя та своїх переконань. Єдине, про що жалкую, можливо, це те, що не мав часу покохати когось усім своїм серцем.

Сподіваюся, ви знайдете сили мене пробачити, і Господь хотів би, можливо, з’єднати нас на небі або в іншому місці, роз’єднавши нас на цій землі.

Не забувайте ніколи солдатів, які загинули за праве діло.

Я ніколи вас не забуду, я люблю вас”.

Ці слова боєць Інтернаціонального легіону написав 1 лютого 2023. А через два тижні Андреас загинув у бою із російськими окупантами на сході України.

“Завтра буде рівно рік, як Андреас загинув у бою. Завтра його мама Едіт буде на Майдані в Києві, а в цей же час Ремі та інші будуть на кладовищі, де спочиває Андреас у Франції”, – написав друг захисника в пості від 16 лютого 2024 року.