Мартинова: вторгнення Лукашенка в Україну було призначено на 21 березня, Путін хоче відрізати захід країни. Інтерв’ю

Масштабний наступ регулярної армії Білорусі на Україну був призначений на 21 березня, але з невідомої причини вже сформовані поблизу українського кордону колони “розсмокталися”. У лавах армії Білорусі часті випадки саботажу. Головна причина – військові не хочуть брати участь у війні Путіна в Україні, побоюючись за своє життя.

Білорусів можуть погнати в атаку на Україну російські командири, і тоді можливі кілька варіантів розвитку подій. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловила білоруська блогерка, опозиціонерка Тетяна Мартинова.

– Чи наважиться Лукашенко на введення своїх регулярних військ в Україну?

– Він повинен був ввести їх вчора (21 березня. – Ред.) зранку, мав бути наступ. Все було готове за трьома напрямками. Стояли колони. Я про це всіх попередила, щоб люди розуміли, як поводитися. Але о 2-й годині ночі щось змінилося і колони почали різко розсмоктуватися.

Напередодні був саботаж низки полковників, які виступали проти наступу, бо нічого не готове. Можливо, хтось щось доніс.

Загалом такі рішення залежать не від Лукашенка. Це вирішує генштаб, міністерство оборони, яке давно підпорядковується Путіну, а не йому.

Але ми повинні розуміти, що він поки що сидить на своєму місці і певним чином у разі якогось потрапляння до нього інформації може вплинути на ситуацію.

– Ви не відкидаєте, що відбій наступу дав особисто Путін?

– Ні, це однозначно не Путін. Для нього життєво важливим є цей наступ – на Волинь, Рівне, Львів, щоб відрізати постачання озброєнь, що йдуть в Україну. Але білоруські війська туди не дійдуть, це зрозуміло.

Це означатиме швидку смерть недоармії Лукашенка. Українці розіб’ють її миттєво. І це, звичайно, спричинить швидкі незворотні наслідки вже всередині Білорусі. Тому Лукашенко намагатиметься зістрибнути з цієї голки.

Але Вові це треба і у Вови не так багато варіантів. Прибрати Лукашенка, ізолювати його, зробити якийсь хитрий хід для того, щоб той самий Вольфович чи Хренін (начальник генштабу та міністр оборони Білорусі. – Ред.) ухвалювали рішення незалежно від Лукашенка. Фактично це було й так, але це не спрацювало.

Я роблю ставку на саботаж у лавах білоруської армії, оскільки там немає тих, хто дуже хоче помирати. Вони лише із мирними протестувальниками можуть воювати.

Але в крайньому випадку можна поставити російських командирів, як це було свого часу в ОРДЛО, і вони поженуть білорусів. Але знову ж таки – погнати поженуть, але чи не будуть білоруси масово здаватися в полон? Я ставлю на друге.

– Як сьогодні налаштовані пересічні білоруси щодо цієї війни? Ви згадали про саботаж. Він пов’язаний із тим, що не хочеться вмирати чи не хочеться вбивати українців?

– Це саботаж, тому що не хочеться вмирати. На українців, як і на своїх білорусів, яких вони ганяли у 2020-му ціпками, їм наср*ти. Давайте будемо чесні – ніякого морального духу там немає. Бухай – не думай. Тут лише страх за своє життя і більше нічого.

У цьому випадку це на руку і вам, і нам.

– Є інформація про партизанський рух, який розпочався в Білорусі. Люди перешкоджають постачанню зброї.

– Це правда, рейкова війна йде, включаючи людей, які працюють із документами. Тому що питання не лише у тому, щоб щось зіпсувати, а й у тому, щоб про це доповісти демократичним силам, які цю інформацію поширюють далі.

Партизанська війна, звичайно, не в тому обсязі, в якому нам хотілося б. Але вона йде. Є ще сміливі білоруси усередині країни.

– Ваш прогноз – як розвиватимуться події, яким може бути формат участі Білорусі у цій війні?

– Щодо прогнозів – я в них рідко помиляюся. Я помиляюсь у термінах. Ситуацію з наданням території Білорусі для наступу на територію України для росіян я передбачила ще 4 квітня 2021 року.

Зараз я можу сказати, що білорусам все одно доведеться воювати. Запитання – проти кого. Вова хоче, щоб вони воювали проти українців, Сашко не хоче, щоб вони воювали взагалі.

Але якщо білоруська армія влаштує саботаж і не виконуватиме наказів росіян, то їм доведеться воювати з тими росіянами, які віддали накази. Поки рушійна сила білоруської армії – тваринний страх. І саме він, як на мене, відіграє ключову роль.

Якщо найближчим часом Лукашенка якимось чином приберуть чи усунуть, я не здивуюсь. Через те, що він із цим саботажем нічого не робить.

– З огляду на те, що Лукашенко вже встиг зробити на цю хвилину, чи заслужив він на Гаагу?

– Він заслужив собі Гаагу давно. Це сталося навіть не 2020 року, а наприкінці 1990-х, коли він став убивати політичних опонентів. Але це більшою мірою екзистенційне питання, аніж правове, бо жодної фіксації не було.

З 2020 року розпочалася фіксація доказів його злочинів щодо ліквідації, щодо вбивства людей. Економічні злочини ми зараз залишаємо за дужками, бо рейдерські захоплення та знищення бізнесу завжди були державною політикою Білорусі протягом 27 років.

Тому він не просто заслужив Гаагу. Він заслужив, щоб його в клітці возили світом і показували. Хоча, мабуть, у клітці йому буде весело. Нехай краще сидить у одиночній камері у підвалі, де йому поливатимуть підлогу хлоркою, як це робили нашим бабусям, які виходили на мирні марші. До кінця своїх днів.