Мурахи по тілу…Ведучий Ігор Пелих загuнув ще у 2009 у ДТП в Києві, а йоrо єдиний син військовослужбовець ЗСУ

Завжди усміхнений, веселий, життєрадісний, він був великим життєлюбом, надзвичайно світлою людиною, умів і любив жартувати, умів помічати усе веселе в житті, умів усе це втілити у своїх програмах та проєктах… Любив Україну і українське. Він був завжди на злеті…

У Ігоря у 2001 році народився син Іван. Тепер він захищає Україну у лавах Першої міжнародної роти спеціального призначення.

Ігор любив Україну і прищеплював своїм дітям любов до Батьківщини.

Колись розповідав Ігор:

“Ми з Олександрою довго намагалися знайти у Києві для сина садочок — для нас принциповим було те, щоб він був україномовним. Ну, нарешті знайшли, і після першого ж дня, проведеного там, малий приходить додому і заявляє: „Тату, а вихователька казала, що я — Ванєчка”. Ну, я йому популярно так пояснив, що на таке треба відповідати. Через якийсь час приходжу забирати його з садочка, дивлюсь – виховательки якось так попід стіночками повз мене рухаються, перепрошують. Що ж це, думаю, дитина таке страшне учварила? Аж за стіл вхопився, як почув: виявляється, мій трирічний пацан на чергове звертання “Ванічка” відповів їм: “Ванічки” живуть за Уралом, а я — Іван”.

Світла пам’ять Ігореві (8 травня 2009 року загинув у ДТП в м.Київ).

Щира вдячність йому та Олександрі за такого сина.

Дякуємо тобі, Іван Пелих, що захищаєш нас від орків. Господи, оберігай цього хорошого, доброго і талановитого хлопця.