Митрополит Епіфаній чітко пояснив, як церква ставиться до війни: “Ніде у Священному Писанні ви не знайдете…”
Предстоятель Православної церкви України, митрополит Київський і всієї України Епіфаній розповів, як насправді православна церква ставиться до війни, російських окупантів та наших захисників. politeka.net
“Неабияку вигадливість, підступність, вправність у лукавстві й облуді виявляє наш ворог, аби виправдати те, чого виправдати не можна, аби зберегти якесь «лице», яке давно вже ним не є. Не гребує наш ворог нічим, навмисно змішуючи грішне з праведним, видаючи чорне за біле, а відверту брехню – за правду. Вже кілька разів московський тиран і його прислужники змінювали «мету» цієї війни, дійшло навіть до того, що вони її називають «священною»… Війна «священною» бути не може! Ніде у Священному Писанні ви не знайдете такого словосполучення. І в соціальній доктрині Православної Церкви взагалі немає поняття «священна війна», бо війна – це жахлива річ, наслідок великого гріха, і вона священною, освяченою бути ніяк не може”, — наголосив глава ПЦУ.
Митрополит Епіфаній пояснив, що українські священнослужителі благословляють наших воїнів, бо, на відміну від окупантів, наші військові – захисники.
“Вони не зазіхають на чуже, вони не прийшли з мечем в чужу країну, вони не звершують акту агресії, умисно не кривдять інших, не жертвують чужими життями. Навпаки, вони звершують подвиг самопожертви, підставляючи себе під удар заради інших, виявляючи найвищу міру любові, бо: «Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15: 13). Ось в чому велика різниця між тими, хто «приніс меч», і тими, хто «захищається мечем». Військо, як і зброя, не заборонені Біблією, але вони, за християнським вченням, існують для того, щоби захищати, а не для того, щоб нападати”, — додав він.
За словами митрополита Епіфанія, ворог, хоч називає себе православними, але впродовж останніх десятиліть перетворив Церкву на якусь «громадянську псевдорелігію», яка є чужою духу Євангелія. Так само й ті, хто ніби відсторонився, хто пасивно погоджується з війною, хто вважає, що їх це «не стосується» чи «все не так однозначно» – вони толерують зло, обирають його сторону.
