На людях свекруха така людина, що хоч до рани прикладай. Біла і пухнаста! Це мене й підкупило і не боялася, що після весілля доведеться разом пожити

Не раз мої заміжні подруги та навіть сестри розповідали про сварки зі свекрухами. Я думала, що мене така проблема ніколи не торкнеться, бо я не з конфліктних людей і взагалі ми з коханим одразу плануємо жити окремо.

Але сталося те, що не гадалося.

На знайомстві з майбутньою свекрухою я почувалася ніяково. Було неозброєним оком видно, що я їй не подобалася. Попри широкі посмішки Ольги Іванівни до мене я відчувала по шкірі холодок її акторської гри.

Розмова була наче непоганою, вона розпитувала мене про навчання, роботу, батьків. Потім пішла робити для нас чай і покликала Олексія на кухню. Я чітко почула, що вона йому шепотіла:

– Синок, ти можеш знайти собі кращу наречену! подумай, будь ласка, ще раз!

Мене ці слова дуже зачепили, але вдала, що не чула. Я була впевнена у наших почуттях і не помилилась. Весілля ми таки зіграли, але навіть наше свято не обійшлося без цирків свекрухи.

– Ви тут веселіться, а я додому піду! Голова розболілася! – заявила свекруха прямо після того, як сказала перед всіма гостями тост.

Я думала, що її невдоволення на цьому закінчаться, але її наступні вчинки вражали мене мало не щодня.

Після весілля ми з Олексієм переїхали на вільну квартиру свекрухи. У мене тричі на тиждень був скорочений графік роботи, тому я поверталася додому в обід і починала робити всі свої заплановані справи по дому: прибирання, готування вечері та інше. Вона добре знала, коли я повертаюсь, брала свої ключі від квартири і приходила без попередження.

– Боже мій! Ти оце такі супи вариш? Це ні до чого не годиться! Хто тебе цьому вчив?

Я регулярно вислуховувала від неї критику по всьому до чого торкалися мої руки. Я не так готувала, не так прибирала і прасувала.

Перший час я намагалася ковтати її претензії, бо щиро не хотіла з нею сваритися. Переживала, що чоловік теж якось не так відреагує, засмутися. Минали тижні і свекруха зрозуміла, що Олексій ні про що не здогадується! Навпаки вона з сарказмом при ньому постійно повторювала, що не може дочекатися на внуків!

Та з кожним таким її візитом я розуміла, що скоро моє терпіння закінчиться і пора окреслити власні кордони, тим більше, що вона знаходила нові поводи мене образити і якось спровокувати на сварку. Свекруха мене просто виживала!

І одного прекрасно дня мені спало на думку записати її монолог на диктофон. Я зробила все максимально не помітно. Вона тоді знову мене хотіла провокувати на конфлікт, згадувала усі мої помилки як вона вважала і просто тикала пальцем у кожний куточок квартири.

Ввечері чоловік прослухав цей запис. Він був у шоці, бо не очікував почути яка насправді його матір. Він перепрошував за неї й дивувався чому я терпіла це так довго. А потім сам їй подзвонив і висказав усе що думав.

– Тепер ви приходите тільки тоді, коли ми вас запросимо! І не змушуйте мене міняти замки! – додав на кінець коханий.

Ой, ви б чули як Ольга Іванівна виправдовувалась! Кричала, що це я так хочу їх посварити і таке інше.

Замки чоловік таки змінив, квартира по закону була його, тому все справедливо. А я зрозуміла, що мені однією підтримкою чоловіка не обійтись. Я зверталась до психолога, щоб відновити свою самооцінку. А й справді не потрібно було це терпіти.

Потім у нас народилась донечка. Свекруха приходить до нас рідко, частіше коханий їздить з дочкою до неї. Я бачуся зі свекрухою тільки коли розумію, що маю на це моральні сили, Олексій мене не змушує, бо добре розуміє, що я наслухалась. Образу не так легко проковтнути, на це потрібен час. Хто зна, може Ольга Іванівна сама зрозуміє, що була не права!

Як вам вчинок невістки?