“Над Донецьком проводять досліди – виживемо чи ні. За України такого не було!” Люди розповіли, що творять окупанти

Жителі окупованого Росією міста-мільйонника, які підтримують Україну, розповіли, що зараз відбувається у Донецьку. За їхніми словами, попри обіцянки “нової влади”, ситуація погіршується з кожним днем. І це не про бойові дії.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Як вижити без води

Найголовніша проблема у Донецьку зараз – відсутність води. Окуповане місто ніби опинилося в кам’яному віці. Вже кілька місяців воду давали дозовано – кілька годин на день, а протягом останніх трьох тижнів у кранах її немає взагалі. Це призвело до нового витка “еміграції” – дуже багато донеччан змушені були виїхати.

“У нашій багатоповерхівці з усього під’їзду залишилося сім сімей. У кого діти – практично всі поїхали”, – розповіла Олена.

За словами жінки, яка мешкає в центрі міста – у Ворошилівському районі, ті, хто в змозі, набирають воду з річки, але в Кальміус зливають усе, що тільки можливо, – тому митися нею реально страшно. А ось прати доводиться.

“До речі, перемо вручну, тому що машинки-автомат через відсутність водопостачання, звісно ж, не працюють. Нарозхват на ринках зараз допотопні дошки для прання. Ми відкотилися на кілька десятиліть назад, ну а місцева “влада” продовжує годувати обіцянками”, – говорить жінка.

За її словами, “влада” організувала підвезення води на кілька точок у різних районах Донецька, але черги – колосальні. Простояти за водою можна кілька годин. Причому дають її лише за паспортами, де вказано реєстрацію.

“Дають тільки технічну. Іноді роблять підвіз, тоді місцеві жителі біжать зі своїми баклажками і набирають. Але скільки ти занесеш? В основному використовують цю воду для туалетів, вона вся в розводах, із жирною плівкою”, – поділилася донеччанка.

Воду для приготування їжі та для чаю доводиться купувати. “Беремо ту, що розливають у Єсентуцькому родовищі – вона коштує 80 рублів за 5 л. У магазинах продають і нашу, місцеву воду – наприклад, новоазовську, але це якась афера. Її просто неможливо пити”, – розповіли донеччани.

У те, що найближчим часом ситуація зміниться, не вірить практично ніхто: “Над Донецьком проводять досліди – виживемо чи ні. За України такого не було!”

Продуктів багато, а грошей – немає

Після обстрілів перестав працювати великий ринок у районі залізничного вокзалу, але є й інші. На центральному Критому ринку, щоправда, надхмарні ціни – кілограм свинини може сягати тисячі рублів.

Для розуміння: за закріпленим у “ДНР” курсом 100 грн – це 150 рублів. Курс Нацбанку України: 100 грн – це 165,5 рублів, а середній банківський: 100 грн – 260 рублів.

Що стосується інших ринків, свинина (наприклад, на Калінінському) коштує зараз 350-400 рублів, сало до 500 – це з прошарком. Філе індички – близько 400, куряче – 300-350. Яловичини у продажу немає. Упаковка з чотирьох сардельок більш-менш нормальної якості (макіївський виробник) – майже 500 рублів.

З їстівної тушкованки, там, де є шматки м’яса, а не “каша”, у донецьких магазинах лише калінінградська.

Місцеве морозиво коштує 50-60 рублів за 80 г, а російське чи білоруське – 130. Щоправда, і якість дуже відрізняється.

На ринках продають багато фермерських молочних продуктів: молоко коштує 60 рублів за літр, сир пісний – 250 рублів за кіло, а жирний – близько 400.

У магазинах продають кефір, молоко та сметану донецького молокозаводу, білоруські та з Північного Кавказу. Вони коштують трохи дешевше за ринкові, різниця становить 10-20 рублів.

Вершкове масло в магазині за пачку в 200 г (82% жирності) коштує в середньому 180-220 рублів. Це білоруське. На ринку можна купити у приватників фермерське, але, як кажуть місцеві жителі, масло “бодяжать” – щось додають. Такий продукт коштує близько 500 рублів за кілограм.

Зовсім погано в окупованому місті за час війни стало з медичною допомогою.

“Народ дуже скаржиться! Безкоштовно сходити до лікаря практично нереально. За консультацію у нормального фахівця потрібно віддати від 500 до 1500 рублів. І це “державні” лікарні. Взагалі медиків за вісім років із Донецька виїхало дуже багато, насамперед, звичайно, саме висококваліфікованих. Залишилися переважно глибоко літні, та й ідейні”, – розповіла мешканка обласного центру.

Якщо місто залишиться в окупації, то медична допомога, кажуть місцеві жителі, буде ще гіршою: “Студенти медуніверситету навчаються дистанційно: коли таке було? Та й навчання у них так собі. Як можна буде довірити своє життя такому лікареві?”

Що стосується ліків – нестачі в них немає. Є все, зокрема і європейських виробників – наприклад, французької фармкомпанії Sanofi. Щоправда, купити ліки може дозволити собі не кожен: ціни високі.

Зарплати в окупованому Росією місті – м’яко кажучи, не дуже. “Офіційно” мінімальна оплата праці в Донецьку зафіксована окупаційною владою на рівні 10 тисяч рублів, проте реалії інші – за словами співрозмовників OBOZREVATEL, найімовірніше, це 8 тис. руб.

Багато вакансій є для чоловіків, ось тільки нема кому працювати: після примусової мобілізації та відправлення на фронт у місті їх залишилося мало. Ті, кого не спіймали, – виїхали за кордон, а хтось просто ховається. Спокійно виходять на вулицю лише підлітки, які не досягли призовного віку, і люди похилого віку.

За вакансіями на дошках оголошень у мережі теж можна скласти уявлення про реальні зарплати в Донецьку. Наприклад, водієві вантажного авто пропонують близько 7 тис. грн на місяць. Лікарі та вчителі отримують близько 8-10 тис. грн.

Багато місцевих не вірять, що запланований окупантами референдум про внесення до Росії хоч чимось їм допоможе. “Всі вже розуміють, що для людей нічого не зміниться. Росії ми не потрібні”, – каже донеччанка.

За її словами, не минає і дня, щоб вона та її сусіди не згадували життя до 2014 року – до того, як розпочалася війна. Ось тільки повернутись у минуле неможливо. Щоправда, люди вірять, що з поверненням України життя налагодиться, хоча деокупації хочуть далеко не всі.