Найближчі тижні будуть критичними для України, Путіну терміново потрібні перемоги: інтерв’ю з Мельником

Наразі в питанні військової допомоги Україні через політичну кризу в США склалася справді критична ситуація. Власне, вона була прогнозована щонайменше з листопада минулого року, проте найбільший партнер України не вчинив необхідних превентивних кроків. Ситуацію ускладнюють, по-перше, так звані президентські вибори в Росії, що наближаються, й потреба глави Кремля Путіна мати нові успіхи на полі бою, по-друге, суттєва військова допомога агресору з боку його союзників, Північної Кореї та Ірану, а також можливість нової хвилі мобілізації в РФ. По-третє, той факт, що в Білому домі досі бояться “провокувати” країну-агресора Росію, зокрема на застосування тактичної ядерної зброї.

Саме із такими побоюваннями може бути пов’язано постійне відтермінування надання Україні винищувачів F-16. Близько сотні літаків, які мали б передати Україні, не варто очікувати до кінця поточного року. Втім, у цій складній для України ситуації руку допомоги можуть простягнути її європейські партнери. Знакові заяви і кроки лідерів окремих країн ЄС вже були зроблені. Звісно, Європа не зможе повною мірою замістити допомогу, що мала надійти від США, проте зможе допомогти нашій країні в цей складний період. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

– Представник Білого дому Джон Кірбі заявив, що наступні кілька місяців будуть критичними з погляду захисту українців від агресії Росії, та закликав Конгрес не зволікати із ухваленням рішення про додаткове фінансування нашої країни. Чи вважаєте ви, що дійсно наразі ситуація критична? Якщо так, чим Україна ризикує, допоки триває ця пауза?

– Я згоден з Кірбі. Єдине, що мене дещо дивує в цій заяві і, можливо, навіть обурює – це те, що саме адміністрація, в якій він працює, великою мірою причетна до того, що ситуацію доведено до такого критичного рівня. Тому що проблеми були досить прогнозовані. Щонайменше з середини листопада вже було зрозуміло, що перспективи ухвалення бюджету і відповідно його складника – допомоги Україні та іншим партнерам США – були доволі примарні.

З одного боку, це добре, що публічно визнається така проблема, звернення до конгресменів. Але з іншого боку, про це потрібно було не просто говорити, а робити якісь превентивні кроки задовго до того, як ця ситуація набула такого рівня критичності.

Що стосується суті заяви, то дійсно, окрім фактора затримки, перерви в надходженні допомоги від ключового партнера України, є низка інших факторів, не лише негативних. Як то кажуть, не буває лиха без добра. Європейські лідери зробили, як на мене, низку доволі сильних заяв і кроків для того, щоб хоча б частково компенсувати цю проблему, яка з’явилася через внутрішньополітичні дебати США.

Окрім того, якщо спробувати розшифрувати, що ще мав на увазі Кірбі, то це, звичайно, те, що зараз відбувається в таборі нашого противника. Майбутні вибори в Росії спонукатимуть російське керівництво до ще більш радикальних кроків для того, щоб продемонструвати успіх на полі бою. Плюс підтверджено нові поставки боєприпасів, ракет, зброї з Північної Кореї та Ірану. Якщо подивитися на перспективу так званих виборів у Росії, то це з великою ймовірністю може бути нова хвиля мобілізації.

Отже, весь цей комплекс факторів, який впливає на війну, очевидно, дає підстави для таких висновків стосовно критичності найближчих тижнів і, мабуть, місяців.

– Ви сказали про сильні заяви і кроки з боку наших європейських партнерів. Але чи можемо ми очікувати, що вони зможуть швидко і хоча б частково заповнити цю прогалину, яка наразі утворилась через проблеми у США?

– Однозначно не зможуть повністю заповнити. Власне, вони самі це визнають, і це зрозуміло. Адже для цього довелося б вдвічі й різко збільшити цю допомогу. А це щось із категорії неймовірного. Плюс не все так позитивно в самому Європейському Союзі, де наразі готується рішення про те, щоб обійти вето Угорщини. Це також відтягує в часі допомогу й невідомо, чи будуть це саме ті обсяги допомоги.

Водночас є джерела постачання в плані двосторонніх відносин між Україною і окремими потужними європейськими партнерами. Отже, це не компенсує повністю, але принаймні частково чи великою мірою закриє потребу українських Сил оборони в умовах зміни тактики і переходу від наступальних дій до активної оборони. Це перше. Другий аспект – це невійськова допомога. Адже не менш критичною є підтримка витрат з українського бюджету на звичайні потреби.

– Питання щодо винищувачів F-16. Ми пам’ятаємо, як раніше озвучувалися прогнози щодо того, що перші зразки цієї авіації мають з’явитися в Україні наприкінці 2023 року. На жаль, цього не сталося. Водночас у командуванні Повітряних сил повідомили, що за кордоном наші пілоти вже літають на F-16 з інструкторами. Ви сказали про зміну тактики і перехід до активної оборони. Чи можуть саме F-16 стати запорукою такого переходу?

– Передусім йдеться не про можливу зміну тактики, а про те, що протягом минулих кількох місяців українські Сили оборони вже змінили тактику. Українські війська переважно ведуть активні оборонні дії. Те, що ми розглядали як контрнаступ, активні контрнаступальні дії, фактично завершилося в середині жовтня, хоча контратаки тривають.

Що стосується F-16, то при всій вдячності нашим американським партнерам є думка, що до певної міри це затягування відбувається також з вини саме Сполучених Штатів. Проблема, що полягає в цій американській політиці менеджменту ескалації, нікуди не поділася.

F-16 не стануть тим game-changer, але це певна символіка, яка, на думку американських безпекових радників, може спровокувати Путіна на якісь радикальні кроки. Насамперед вони побоюються застосування тактичної ядерної зброї, і це небезпідставно. Тому що росіяни час від часу вкидають в інформаційний простір такі меседжі – чи то напряму з Кремля, чи то через інші канали – і цим підігрівають ці побоювання американців.

Повертаючись до F-16, це типова схема підготовки пілотів, коли після проходження теоретичного перенавчання спочатку виконуються навчально-тренувальні польоти з інструкторами, далі завдання поступово ускладнюються. Спочатку це зліт-посадка, навігація, пілотаж, тобто підготовка до бойового застосування літака. Бойове застосування також відбувається в міру ускладнення.

Така підготовка в мирних умовах може тривати рік-два, допоки льотчик дійде до найвищого рівня навичок бойового застосування літака в складі підрозділів для виконання складних авіаційних операцій. Але навіть на першому етапі, коли льотчик готовий застосовувати зброю чи повітря-повітря, чи для атак по землі, екіпажі вже можуть виконувати завдання чи то одиночно, чи то в складі невеликих груп чи пар. За оптимістичними оцінками це питання місяця-двох від того дня, коли екіпажі будуть готові до виконання умовно простих завдань.

Як далі буде розвиватися ситуація? Є низка декларацій від наших партнерів. Я нарахував, що близько сотні F-16 в певній перспективі можуть з’явитися в Україні, якщо всі ті заявлені наміри будуть реалізовані. Але це точно навіть не перспектива навіть кінця 2024 року.