Найсучасніша ППО NASAMS, яку Україна отримає від США: в чому її унікальність і чи закриє небо?
Перші дві системи протиповітряної оборони ППО NASAMS, які призначені для України, компанія-виробник уже передала уряду США. Як повідомив виконавчий директор компанії Raytheon Technologies Грег Хейз, два комплекса уже передані Пентагону два тижні тому і наразі відбувається процес їх розгортання в Україіні.
24 серпня президент США Джо Байден затвердив надання Україні найбільшого пакету військової допомоги. Він передбачає передачу нашій країні 6 ракетних комплексів NASAMS, безпілотники і 300 тис. снарядів. Загальна сума допомоги становить $3 млрд.
Раніше повідомлялось, що Україна отримає ЗРК протягом кількох місяців. До цього моменту США мають поставити і ракети до них, заявив заступник голови Пентагону Колін Каль.
“У новому пакеті допомоги немає NASAMS, але є ракети AMRAAM. Поставки NASAMS готуються. Ми думаємо, що вони прибудуть в Україну в наступні кілька місяців”, – зазначив він.
Йдеться про один із найсучасніших комплексів ППО, які є у світі, і Штати вирішили передати його після низки російських ракетних ударів. Що ще відомо про це озброєння – розповідає OBOZREVATEL.
NASAMS – що це?
Це зенітно-ракетний комплекс середнього та далекого радіусу дії, який здатен виконувати функції протиповітряної оборони. Система може збивати літаки, гелікоптери, безпілотники та ракети. Такі ЗРК стоять на озброєнні Норвегії, Фінляндії, Іспанії, Нідерландів, Австралії та ще трьох країн світу. І зараз вони є одними з найсучасніших та найефективніших пропозицій на міжнародному ринку озброєння.
NASAMS був розроблений у 90-х роках норвезькою компанією Kongsberg разом із американською Raytheon. Як бойові снаряди використовують ракети класу “повітря-повітря” AIM-120 AMRAAM – такі снаряди стоять практично на всіх винищувачах країн-членів НАТО.
Тобто спочатку ракети були призначені для повітряних боїв. Снаряд оснащений потужним двигуном, що дозволяє розвивати швидкість понад 4,900 км/год. Цього достатньо для того, щоб досягти та знищити більшість літаків, що існують.
У разі запуску з ґрунту максимальна дальність становить від 20 до 40 км, а по висоті – близько 20 км. Для порівняння: у ЗРК “Бук”, що стоїть на озброєнні української армії, ці параметри до 32 км та 22 км відповідно. Іншими словами, один взвод NASAMS може прикривати, наприклад, таке велике місто, як Київ.
“Очі” ЗРК – радар AN/MPQ-64 Sentinel, який завдяки малим габаритам можна встановити навіть на звичайний автомобіль 4х4 або причіп. Попри розміри, він забезпечує огляд на відстані до 75 км, а по висоті – до 40 км.
Цей ракетний комплекс здатний одночасно вражати 72 цілі, зазначає історик та військовий експерт Кріс Оуен. Головне – він створювався для того, щоб знищувати російські літаки з огляду на всі їхні особливості та можливості. А також постійно оновлювався, щоб виконувати свої завдання з максимальною ефективністю та ймовірністю.
Батарея NASAMS складається з:
трьох вогневих одиниць (дев’ять пускових установок із загальною кількістю ракет 54);
трьох радарів MPQ-64F;
центру управління вогнем;
машини з оптико-електронною камерою (що забезпечує пасивне наведення);
машини тактичного керування.
NASAMS-3 vs IRIS-T SLM
Німеччина обіцяє передати Києву іншу систему протиповітряної оборони – комплекс IRIS-T. Докладніше про нього можна прочитати тут. Логічно порівняти ці два ЗРК, які з високою імовірністю отримає Україна.
Німецька розробка виграє за рахунок вертикального старту – це нівелює воронку мертвої зони, яка з’являється над комплексом із запуском ракет під кутом.
IRIS-T має потужніший радар, що бачить цілі на відстані до 250 км. У NASAMS стоїть AN/MPQ-64 Sentinel із 75 км дальності.
Натомість норвезька технологія перевершує конкурента за швидкістю – 4,9 тисяч км/год проти 3,7 тисяч км/год.
NASAMS має дуже важливу перевагу – у найсучаснішій версії комплексу передбачена можливість перехоплення маневруючої балістичної цілі. Іншими словами, він може перехоплювати ракети російського оперативно-тактичного комплексу “Іскандер”, які агресор дедалі частіше запускає по Києву, Одесі та Харкову.
Що не так?
Військовий експерт Владислав Селезньов вважає, що для сьогоднішніх потреб підійшов би і ЗРК NASAMS, і IRIS-T. Однак, за його словами, все впирається в кількість систем, які отримає Україна.
“Батарея здатна закрити повністю небо над Запоріжжям. Від гелікоптерів, літаків та ворожих ракет. Звичайно, це дуже потужний комплекс. Але з огляду на те, що в Україні не одне місто страждає від російських обстрілів, одного комплексу не вистачить. Як я говорю зазвичай у таких ситуаціях: це добре, дайте дві”, – зазначає він.
А історик і військовий експерт Кріс Оуен наголошує, що навіть найменша кількість NASAMS стане проблемою для Росії. Адже особливість цього ЗРК полягає в тому, що він повністю об’єднаний у мережу через військову тактичну мережу передачі даних Link 16 стандарту НАТО. Елементи системи можуть бути широко розосереджені, що ускладнює наведення супротивника на ціль.
Експерт навів приклад: коли канадські F-18 зіткнулися з NASAMS на навчаннях 1999 року, вони не змогли знайти жодну з батарей. “Сумніваюся, що у Росії вийде краще”, – зазначив Оуен.
“Залишається з’ясувати, скільки батарей буде передано Україні та де вони будуть розміщені… Але скільки б їх не було поставлено, для Росії це явно буде великою проблемою“, – резюмував він.
Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, закликає також розглянути системи радянського виробництва, які легше отримати і з якими українські військові вже вміють працювати. Наприклад, у Польщі є модернізовані зенітно-ракетні комплекси С200.
“Також вважаю дуже важливим створення свого зенітно-ракетного комплексу. У перспективі – це найважливіший напрям. Тому що воювати з Росією доведеться ще багато років“, – резюмував він.
