Найзакритіша лабораторія світу взялася допомагати Україні: її результати потрібні з низки причин

Перш ніж потрапити всередину, співробітники здають ДНК-тест, аби не було навіть шансу на похибку. 

Розшукати живих і домогтися справедливості для мертвих. Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти збиратиме ДНК в українських родин, які шукають близьких. Дослідження в Гаазі мають не лише допомогти у розшуках, а й стати доказовою базою для міжнародних судів, йдеться в ТСН.

Одна з найзакритіших лабораторій світу належить Міжнародній комісії з питань зниклих безвісти. Перш ніж потрапити всередину, співробітники здають ДНК-тест, аби не було навіть шансу на похибку.

Контейнери із доволі моторошним вмістом сюди доправляють з місць масових заховань та воєнних злочинів. Кістки спеціальним образом обробляють, аби отримати жовтий порошок, з якого і виділяють ДНК.

Різниця між процесами отримання ДНК у звичний нам після пандемії “Ковіду” спосіб і з кістки загиблого – гігантська. Цей процес може займати кілька тижнів. “Ми порівнюємо ДНК-профілі донорів у нашій базі з посмертними зразками, які ми досліджуємо в лабораторії”, – каже голова лабораторії Люсі Джонсон.

Донори – це родичі загиблих або зниклих безвісти. У них беруть кров або слину і зберігають сам зразок на картках, а його розшифровку у загальній базі даних. “Система шукає збіги між цими значеннями, а потім людина повторно перевіряє результати, які видав комп’ютер”, – пояснюють фахівці.

У близьких родичів збіг може бути  – більше дев’яносто п’яти відсотків. Це дає результат, який можна використовувати в суді, але спершу потрібно створити саму базу даних. “Нам потрібно зібрати дані, як всередині України так і за її межами – у сотні тисяч родин. Тому що задля коректного опізнання потрібно зібрати ДНК у двох чи навіть трьох родин – на одного зниклого. Це – та схема, за якою ми діяли на Західних Балканах. Тоді ми опрацювали дані ста тисяч родин, як на території колишньої Югославії, так і за її кордонами, навіть у Австралії. Чим швидше ми розпочнемо цей процес, пояснивши родинам, що навіть якщо вони не знайдуть своїх родичів одразу, це збільшить їхні шанси відшукати їх у майбутньому, тим кращим буде результат”, – зазначають експерти.

Українцям дослідження нічого не коштуватимуть – гроші йдуть із бюджетів ЄС та США. Комісія вже запустила українську версію сайту, де можна повідомити про зниклого родича або місце масового поховання. “Вся інформація належить родинам. Вони вирішують, для чого вона може використовуватися і за бажання можуть видалити профіль із бази”, – додають в у закладі.

Висновок гаазької лабораторії вважається доказом у міжнародних судах, це – науковий шлях домогтися репарацій у кожному воєнному злочині. Але особливо цінними ДНК – дослідження можуть виявитися під час розшуку насильно вивезених Росією дітей. Генетичний код, на відміну від зовнішності, з роками не змінюється.