Не чекай довго з Хрестинами! Роби відразу за тиждень! Я вже Наталці сказала, щоб готувалась стати хрещеною! – Від слів свекрухи мене мало не знудило. Вона вже й ім’я моїй дитині вигадала, й хрещену маму обрала. А я наче й порожнє місце! Та це був лише початок!

Всю свою вагітність я намагалась втекти від свекрухи. Вона мені зовсім дихати не давала. Постійно випитувала, що я і як роблю, різні свої забобони нав’язувала. А коли я дізналась, що буде хлопчик – влаштувала допит.

– Як ти дитину назвеш?

– Ще не вирла остаточно!

– Назви Панас! Так мого діда звали! Чудовий був чоловік! Взагалі не розумію, чому це ім’я забулося!

– Який ще Панас, ви що! Послухайте, це ж наша дитина, ми маємо самі вирішувати.

Та на цьому все не закінчилося. Не встигла я з пологового будинку вийти, як свекруха почала докучати питаннями.

– З хрестинами чекати не можна. Робіть за тиждень!

– Ви що? Я ж не ще не відійшла!

– А ти там й не дуже потрібна, головне, щоб Наталка була!

– Яка ще Наталка?

– Двоюрідна сестра Дениса. Вона ж хрещеною буде, так?

– Ні. Я хотіла Варю запросити. Вона моя подруга, значно ближча людина.

– Ніколи подруга не стане рідною! Я вже пообіцяла Наталці, це без варіантів.

– Не знаю, пояснюйте якось своїй племінниці, мені байдуже як!

– І нащо ти мене так підставляєш? Я не можу їй відмовити!

– Це ваші проблеми!

З криками вона пішла геть. Згодом я розповіла все чоловікові, сказала, що хрестини не робитиму раніше, ніж за місяць і хрещеною має бути неодмінно моя Варя. Він погодився. До слова, ми відразу визначились, що сина назвемо Лука. Та свекрусі це страшенно не сподобалось.

– Що це за ім’я таке? А як ласкаво – Лукуся? Жах! Дитина потім вам все життя це згадувати буде!

– Це не ваша проблема!

Якщо чесно, я вже страшенно втомилася від цих постійних сварок. Не знаю, що із цим всім робити. І це ж лише початок, далі лише гірше буде. Порадьте, як мені поставити свекруху на місце? І раз і назавжди пояснити, що вона не має права лізти в наше життя?