“Недавно пpийшла до бaтьківської хати, хoтіла деякі речі забpати, а двеpі відкpити не змoгла! Телефоную мaмі, питаю, в чому спpава, а вона мені…”
Мені 28 років, в шлюбі вже два роки. Рома – прекрасна людина, він добрий та щирий. Я завжди мріяла саме про такого чоловіка. Та має він ваду – ну не вміє гроші заробляти. Працює, стабільний дохід є, але зірок з неба не хапає.
Саме тому ми й змушені жити зі свекрухою. Алла Михайлівна – вкрай специфічна жінка. Вона відразу заявила, що за те добро, яке вона нам робить, ми маємо бути надзвичайно вдячні. Саме тому Рома віддавав їй половину своєї зарплати, а я робила все по господарству.
Та я ніколи не приховувала, що дуже хочу. Все ж мені не 20, щоб чекати. Утім, коли я розповіла про свої наміри свекрусі – вона зчинила такий скандал:
– Будете свою хату мати – заводьте дітей! В мене місця немає!
– А раптом я потім вже не зможу завагітніти?
– То заробляйте більше і купіть квартиру!
Мені вкрай дивно, адже кожна жінка мріє про онуків, а ця ні. Тим паче квартира в неї нормальна, дві кімнати. Рома переконав мене, що не треба зважати на вибрики його мами. А тоді я якось почула телефонну розмову Алли Михайлівни з подругою.
– Як вона народить, він вже нікуди не піде! Не знайде нормальну!
Тоді я все нарешті збагнула. Онуків стара хоче, лише не від мене. Після цього я вирішила, що неодмінно завагітнію. І зробила це!
Та коли ми розповіли радісну новину свекрусі – вона вибухнула!
– Ви мене що не чули? Тоді шукайте житло!
Такого я точно від неї не очікувала.
Ми зібрались і переїхали. Винайняли маленьку квартиру на околиці. Там вкрай важко, та найбільш прикро, що Алла Михайлівна так повелась.
Місяць тому Рому мобілізували. Я одна, а скоро народжувати.
Дуже б хотіла помиритися зі свекрухою, та не знаю, як. Що мені робити? Як розібратися в цій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!
