Нелегка доля “Квітки душі”: чому Ніна Матвієнко почала працювати з 4 років, як страждала через батька і чому хотіла розлучитися після 50 років шлюбу

8 жовтня українців шокувала звістка про смерть легенди української музики Ніни Матвієнко. За два дні співачка мала святкувати своє 76-річчя. Доля народної артистки України була нелегкою, а шлях до визнання – тернистим. Ніна Митрофанівна з чотирьох років була змушена важко працювати, адже народилася в багатодітній родині, де, окрім неї, було ще десятеро дітей.

Крім того, батько зірки був пияком. З 11 років Ніну віддали до інтернату – там вона вперше і вийшла на сцену. Про долю легендарної артистки, яка була душею української пісні, розповімо в матеріалі OBOZREVATEL.

Отже, як ми зазначили, Матвієнко мала 10 братів і сестер. Сама ж вона в родині пʼята. Народилася співачка в селі Неділище, що на Житомирщині, 13 жовтня, хоча по документах – 10-го. Справа в тому, що тоді родинам, у яких дитина зʼявилася саме десятого, видавали крупу. Тож мама майбутньої зірки вирішила схитрити та записати доньку на три дні раніше.

Змалечку Ніна доглядала молодших братів і сестер. У чотири роки почала пасти худобу, а одного літа навіть “наймитувала” у дядька Архипа в сусідньому хуторі Гонорино. Складно родині було не тільки через велику кількість дітей та відсутність грошей, а й через батька, який постійно пиячив. Він мав складний характер і навіть міг підняти руку на малечу.

“Я в такій сім’ї народилась, що в дитинстві нічого людського не бачила. Тільки й свята, коли тато не був п’яним і вони з мамою співали… Батько мав важкий характер. Горілка витравила з його душі співчуття і ласку”, – згадувала колись артистка.

Утім, вона була дуже близькою з мамою. Саме на честь неї Ніна Митрофанівна назвала свою доньку – Антоніна. Жінка мала справжній співочий дар, який успадкували і донька, і онука. А наприкінці 70-х років співачка навіть випустила диск із материними піснями.

З 11 років Матвієнко навчалася в інтернаті в іншому селищі, де грала в драматичному гуртку та співала на сцені. Вона була енергійною, розумною та життєрадісною дівчинкою, проте навіть не мріяла про карʼєру співачки через дитинство в злиднях. Після школи працювала копіювальницею та помічницею керівника на заводі “Хіммаш” в Коростені. Але зрештою усвідомила, що її талант не має пропадати в стінах заводу, тож почала їздити на проби, шукати можливості та закохувати своїм вокалом українського слухача.

На юну Ніну чекали і невдачі, і відмови, і, навпаки, успіхи. Вона впевнено крокувала до мети, бо зрозуміла, що тепер точно хоче співати і не відступить від здійснення мрії. У 1966 році вокалістка кидає все та прямує до Києва в студію українського хору ім. Г. Верьовки. За два роки наполеглива учениці закінчила вокальну студію при хорі та стала його солісткою. Тут в хорі відбулося її професійне становлення, сходження до вершин творчої майстерності і слави.

У 1979 році Матвієнко стала Заслуженою, а в 1985 – Народною артисткою України. У 1988-му їй було присуджено Національну премію імені Тараса Шевченка, а в 2006-му найпочесніше звання нашої держави – Герой України. Кожна ця нагорода була здобута тяжкою та невпинною працею.

Вона займалася не тільки співом, а й літературою. Ще в радянські часи написала історію народного хору імені Григорія Верьовки, надрукувала кілька власних віршів, оповідань та есе. Її твори періодично з’являлися на сторінках таких популярних часописів, як “Україна”, “Дзвін”, “Жіночий Світ” тощо.

Паралельно з карʼєрою співачка будувала і своє особисте життя. У 1971 році артистка вийшла заміж за молодого художника Петра Гончара. У них народилися Іванко, Андрійко та Тоня. Сини пішли стопами батька й захопилися малюванням, скульптурою, а донька ж обрала шлях мами і нині є успішною відомою співачкою.

Тоня Матвієнко стала зіркою завдяки проєкту “Голос країни”. Її унікальний тембр настільки схожий на мамин, що тренери тоді подумали ніби на сцені дійсно Ніна Митрофанівна.

А от син Іван у 2005 році, коли йому виповнилося 33, зробив несподіваний крок – пішов у ченці, здійснивши постриг.

Однак ще більш несподіваним було, коли Ніна Митрофанівна у 2021 році, відсвяткувавши з чоловіком золоту річницю весілля, оголосила про наміри розлучитися. За словами артистки, за 50 років сімейного життя Петро Гончар неодноразово її підводив і зраджував. А одного разу вона навіть потрапила в лікарню через його байдужість.

Народна артистка України пригадувала, що якось простояла на морозі в осінніх черевиках і пальті, не маючи змоги доїхати додому, після чого потрапила в лікарню із запаленням легень. Цього могло не статися, якби коханий зустрів її.

Матвієнко також розповідала, що могла пробачити чоловікові безгрошівʼя, але його байдужість до родини – ні. Він нібито відмовлявся сидіти з дітьми, знаючи, що через це може зірватися важливий для карʼєри дружини виступ.

“Я попросила покинути мене. Це виважене рішення. Він вважав, що в нього ще є своє життя, яке він вибрав… Тут не було ні скандалу, нічого. Тут уже було розуміння… Треба волю – це як той козел, який повинен на тому шнурку трішки відійти.. Толку-то ніякого вже в хаті. Я сказала: “Іди собі, живи на дачі, малюй”, – казала Матвієнко.

Утім, офіційно пара так і не розлучилася, хоча разом подружжя вже не жило. Сама ж співачка говорила, що жалкує про сказане і готова дати чоловіку другий шанс.

Під час повномасштабної війни Матвієнко залишалася в Україні, хоча донька хотіла забрати маму закордон заради її безпеки. Та ж не могла покинути рідну землю. А у свій минулорічний ювілей артистка говорила: “Моє 75-річчя сильніше за ці ракети, мій дух сильніший. У мене стільки сил, протесту. Ми молитвою сьогодні захищатимемо Київ, любов’ю своєю і піснею”.ʼ

Нагадаємо, трагічну звістку про смерть Ніни Митрофанівни повідомила її донька, співачка Тоня Матвієнко. Причини смерті вона не розкрила.