Непопpавна втpата… На вiйні загuнув відoмий укpаїнський пoет та письменник. Меpежу накpила xвиля скоpботи
У боях за свободу і незалежність України загинув поет і військовий Максим Кривцов.
Він став на захист держави від початку російсько-української війни у 2014 році, був добровольцем у “Правому Секторі”, потім воював у батальйоні “Вовки Да Вінчі”.
Трагічну звістку повідомила у Facebook мати Героя Надія Кривцова.
Її син був автором збірки “Вірші з бійниці”, яка увійшла до рейтингу кращих книг 2023 за версією ПЕН Україна.
“Темрява… нема світла…. немає дня…”, “Фіалками мій найдорожчий син проросте… о Боже”, – написала жінка у соцмережі.
Відомо, що Кривцов був учасником Революції Гідності у 2013-2014 роках, після чого став до лав ЗСУ. Згодом він працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і Veteran Hub. Після повномасштабного вторгнення росіян у 2022 році боєць повернувся на фронт, де видав свою книжку поезії.
Крім того, його вірші входили до збірок “Книга Love 2.0. Любов і війна” і “Поміж сирен. Нові вірші війни”, які вийшли у 2023 році.
Мережа буквально вибухнула тугою та скорботою за Героєм. Кривцова згадують друзі, знайомі, відомі українські письменники й шанувальники його творчості. Зокрема, теплим словом Героя згадали офіцер ЗСУ та засновник видання “Новинарня” Дмитро Лиховій, письменник Любко Дереш, співак і композитор Юрко Юрченко, поет і військовослужбовець Артур Дронь. Усі, хто знали Максима, не можуть і не хочуть вірити в його смерть, і публікують його вірші.
“Одного разу
десь навесні 2014
я заснув
декілька років не прокидався
сни мої були засніжені та холодні
наче долоньки загиблого під Ізюмом
напевне, я і не прокинувся досі
знову заснув в цьому довгому
наче дорослий полоз
сні”
**********
“…Ця дика ніч і тут горланить все минуле
А тобі добре бо – чотири, п’ять і нулик
Все повертається, як ляпас чи як ранок
То ми залишимося тут широким шрамом…”
************
“Моя голова котиться від посадки до посадки
як перекотиполе
чи мʼяч
мої руки відірвані
проростуть фіалками навесні
мої ноги
розтягнуть собаки та коти
моя кров
вифарбує світ у новий червоний
Pantone людська кров
мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений автомат
заржавіє
бідненький
мої зміні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою”.
************
“Мав удачу спілкуватися з ним і вести заняття, де він був як слухач, на ветеранській програмі “Голоси війни”. Дуже жива, дотепна, надзвичайно талановита людина. Ось невеликий фрагмент із синопсиса роману, який він надсилав на курсі, і який, на жаль, у цьому житті він уже не завершить”, – написав у Facebook Любко Дереш.
“…Коли повертаємось із ротацій, їдемо в автівці додому, ми не відчуваємо щастя, хоча хочемо повернення. Напевне. Ми відчуваємо одне – порожнечу. Одну спільну на всіх порожнечу, колективну, як пам’ять. Ми захлинаємось нею і задихаємось від її випарів”, – писав у своєму романі Кривцов.
“Він так радів своїй першій збірці “Вірші з бійниці”… На Новий Рік подарував мені її. Ми вже вибирали вірші для нових пісень… Максе, братику, не можу і не буду про тебе в минулому… Ти завжди будеш у віршах, піснях і в нашій памʼяті Живим!..” – написав Юрко Юрченко.
31 грудня на подив для себе самого Кривцов підбив підсумки важкого року у Facebook.
“Не знаю, для чого – доєднуюсь до традиції писати про підсумки року. Цей рік видався ще важчим, за минулий. Важко знайти собі сили, щоб розпалити те давнє вогнище ентузіазму та військового натхнення”, – писав Герой.
Ще напередодні смерті боєць запропонував своїм підписникам у соцмережі пограти у гру: вони називають номер сторінки і рядок зі збірки його віршів, а автор надає їм відповідний фрагмент поезії. Люди пишуть і досі.
